Ти не пишеш мені ніколи,
Вже вічність напевно пройшла,
Відтоді як в Інстаграмі,
Тобі щось відправляла.
Серце моє все стука,
Чекає, бо раптом сьогодні,
Довга наша розлука
Закінчиться старомодно:
"Привіт. Як ти там?)"
Напишу, а потім зітру і знову
Строчити те саме буду,
Стираючи все по слову.
І раптом від тебе прийде:
"Привіт, ти давно не писала.
У тебе усе в порядку?"
Раз десять перечитала.
Телефон зняла з зарядки.
Що мені відписати?
"Привіт, та все ок. А у тебе?"
"Я радий це чути. Норм."
Я сумувала без тебе...
"Я скучив. Сходим в кіно?"
І ось я на сьомому небі
Пишу: "Було б чудово",
Все закінчилось хеппі-ендом —
В моїй голові звучить так лайтово.
Насправді ж я знову і знову
Стираю усе по слову,
А потім замість стерти,
Ентер жму випадково.
Дороги назад немає,
Що буде далі не знаю.
Та ось приходить меседж:
"Привіт. Все не ок. Я скучаю:("
![](https://img.wattpad.com/cover/319325874-288-k454121.jpg)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кілометри
PoetryЗбірка моєї поезії. Кохання, самотність, пошук себе, життя та його випробування.