Візьміть мене на столі, Містер Кім

1♡

-Чон, виклади на вітрину свіжі кекси з вишньою,- кричала місіс Пак з кладової.
Вже за п'ять хвилин Чонгук закінчив розкладати та перевернув табличку на вікні: "Відчинено".
Сьогодні субота-вихідний день, але для хлопця ні, він працює з вісьми до дев'яти. У будні дні приходить на другу зміну.
Зараз мало людей, але під вечір їх набагато більше. Поки клієнтів немає, хлопець може зробити домашню з університету, або готуватися до тестів.
Одна з переваг працювати баристою-вмикати музику, яка тобі подобається. У вас бувало таке, що ви приходили у затишне місце, а від музики нудило? У кожного різні смаки, тому, зазвичай, включають щось нейтральне, класичне, але у кафе, де працює Чонгук, ви з цим ніколи не зустрінитеся.  На фоні грає голосна музика якоїсь жіночої k-pop групи. Хлопець обернувся передом до стіни та почав підтанцьовувати, та не просто рухати тілом під ритм, а танцювати ще краще ніж учасниці цієї групи.
Через мить він почув крик у свою сторону від місіс Пак:
- Чонгук, взаді тебе клієнт!
Хлопець аж підскочив:
- В-вибачте, чогось бажаєте?
- Та нічого страшного, мій син теж не може відірватися від цих груп. Латте будь-ласка,- усміхнувся.
Напроти Чона стояв гарний, і такий високий чоловік.
Хлопець не міг відірвати очей від нього.
- На моєму лиці щось є?,- питає той включивши камеру свого телефона,- чи я неправильно поставив наголос у слові "латте"?
- А, ні. Не звертайте на це уваги,- хлопець продовжив робити напій.
Пролунав дзвінок
- Доброго дня, його знову не має у школі? Я вирішу це запитання, до побачення,- підслухав розмову Чон.
Далі чоловік подзвонив комусь, але на тому боці ніхто не відповів йому.
- Знову він пропускає школу,- радісні емоції на обличчі чоловіка вмить перетворилися на сумні.
- Ваше латте, та кекс за вартість кафе,- усміхнувся Чон.
- Дякую,- чоловік вже зібрався йти.
- Постарайтеся не давити на нього, те що він пропустив у школі-зможе надігнати, але ваші стосунки можуть спортитися та ніколи більше не відновитися,- висловив на одному повітрі Чон. Чоловік лише усміхнувся та розуміючи кивнув головою.
Увесь наступний день Чон і хвилини не мав, щоб перепочити. Вихідний день- клієнтів більше ніж зазвичай. Але його погляд не міг відвести один хлопчик, який вже десять хвилин стояв за скляними дверима.
- Привіт,- усміхнувся Чон,- ти когось чекаєш, чи загубився?
- Я йшов до тата і опинився тут,- малий почав ревіти.
- Тихо, не плач. Ми найдемо його, але поки ходи всередину. Будеш чай?
- Якщо безкоштовно,- пробурмотів малий.
Чон роздягнув його, посадив за стійку та вручив у руки гарячий, фруктовий чай.
- А тепер розказуй, як тебе звати?
- Чімін,- усміхнувся.
- А твого тата? Пам'ятаєш?
- Тато.
- Ну, тоді нам нічого не залишається, як чекати твого татка.
На часах вже дев'ята вечора.
- Ти ще будеш тут сидіти?,- питає місіс Пак.
- Думаю, ще годинку, але якщо за ним ніхто не прийде, то прийдеться піти у поліцію,- сказав Чон, дивлячись, на сплячого хлопчика.
- Не забудь закрити двері, коли будеш йти,- у відповідь лише сонне мичання.
На вулиці осінь, темніє швидше, ніж літом, але не так швидко, як зимою.
Чонгук дивиться у вікно-ніодної живої душі.
Хлопець сів перед Чіміном та почав його будити:
- Чім, прокидайся,- гладить його рукою по голові,- твій тато нас не знайшов, тому йдемо ми його шукати.
Чонгук вже одягнув хлопчика, насправді, він дуже любить дітей, можна вважати, що він самостійно виховив свого маленького брата, поки батьків цікавила лише робота.
- Ну що, підемо?,- малий кивнув головою,- тільки ще касу зараз бистренько перерахую.
- Татоо, я тут,- крикнув малий тицяючи пальцем у бік вікна.
- Там твій тато? Пішли скоріше,- Чонгук взяв малого за руку та вибіг на вулицю.
- Містер! Ваш син у нас,- крикнув він.
- Чімін, я тебе так довго шукав, з тобою все добре?,- перед хлопцем сидів чоловік, який заходив у кафе ранком.
- Мене годували,- відповів той.
- Дякую велике, як я можу віддячити?,- вже звертається до Чона  чоловік.
- Та не варто, будь-хто на моєму місті допоміг би.
- Запишіть свій номер телефону,- простягує телефон чоловік,- як вас звати?
- Чон, Чон Чонгук,- усміхається,- а..а ви?
- Техьон. Кім Техьон.
Чонгук, я в боргу не залишуся. Обов'язково якось вгощу вас.
У відповідь усмішка.
- До речі, ви далі до дому? Я на машині, підвезу.
- А, та н...
- Навіть не думайте відмовлятися, одягайтеся.
Дорогою було весело, Чімін підключився до машини та включив свою найулюбленішу пісню. Чонгук не міг себе стримувати та почав підспівувати.
- Оо, ти теж її знаєш?,- дивується Чім.
- З цієї пісні почалося моє захоплення цим жанром.
- Ось це ваш будинок?,- перебиває Кім, зупиняючись.
- Так, дякую. Ми так швидко приїхали,- хлопець відстібнув ремень.
- Гарного вечора, Чон Чонгук.
- Гарної дороги.