Візьміть мене на столі, Містер Кім

8♡

- Чонгук, три кави за третій столик,- кричить з залу місіс Пак.
- Вже роблю.
Сьогодні в кафе дуже багато людей, можливо, тому що час іспитів, та студенти займаються у таких маленьких та зручних закладах.
- Одне карамельне лате за барну стійку,- чується чоловічиий голос.
Чон обертається та баче високого, симпатичного чоловіка в пальті, який йому усміхається.
- Одну хвилинку,- студент трішки задивився на гостя.
- У вас рідко так багато людей,- продовжує розмову чоловік,- мене, до речі, звати Намджун.
- Приємно познайомитися, я Чонгук,- хлопець трішки задумався,- але я вас не дуже сильно пам'ятаю.
- Я вперше тут, працюю поряд, тому завжди проходив повз, але чомусь не заходив,- чоловік знову усміхнувся.
- Тепер зрозуміло, надіюся, що вам сподобається кава, та ви будете заходити частіше,- каже Чонгук, протягуючи стаканчик гостю.
- Навіть, якщо кава виявиться гіркою, я буду прикидатися, що вона смачна,- Намджун легенько доторкнувся до пальців хлопця, коли брав напій,- до зустрічі,- і знову ця посмішка.
Чонгук міг би довго роздумувати, що це все означало, але знову прийшли люди, тому він швидко відволікся.

- Чон, приберешся і зачиниш двері,- крикнула місіс Пак та пішла до дому.
Кінець робочого дня.
Хлопець перемив увесь посуд, протер столики та підлогу, сів трішки перепочити та одразу почув звук дзвінка телефону.
- О, Техьон, як вчасно, я тільки-що закінчив,- Чон усміхається.
- Знаю, заглянь у вікно,- і справді, там стоїть його машина,- одягайся та виходь.

Чонгук зразу підскочив, виключив підсвітку та почав одягати курточку. Але не міг знайти шапку, весна на вулиці, але вечором ще трішки прохолодно. Хлопець присів за барну стійку, можливо, там її залишив, та почув, як рипнули двері:
- Техьон, міг і не виходити з машини, я швиденько. О, найшлася,- хлопець підвівся та побачив перед собою не викладача з математики, а ранішнього клієнта.
- А ти щось шукав?,- Запитує Нам.
- Аа, я не міг найти дещо, але вже знайшов,- Чонгук усміхнувся,- ми вже зачиняємося, приходьте завтра.
- Знаю, я тут, тому що хочу запросити тебе на побачення, не проти?,- хлопець виглядає дуже самовпевненим, тому і трішки лячно.
- Вибачте, я сьогодні домовився про зустріч з другом,- Чонгук не дивиться у вічі.
- Нічого страшного, відміни її,- Намджун підходить та хватає хлопця за руку.
Чонгук починає вириватися, але хватка в іншого сильніша:
- Ай, боляче,- на очі навертаються сльози.
- Відпусти його,- чується Чонгуку, а далі все як в тумані.
Він їде у машині та відчуває, що хтось його гладить по нозі, на мить подумав, що це той псих, але пізніше відчув знайомий парфум.
- Техьон..., я хочу до тебе,- хлопець бурмоче під ніс.
- Все, мій зайчик, ми скоро будемо в дома.