Візьміть мене на столі, Містер Кім

2♡

Сьогодні Чона будить не будильник, а його нетверезий друг Юнгі.
- Ти знову цілу ніч десь шлявся?,- питає хлопець, набираючи, склянку води.
- Вихідний же,- відповідає той,- а котра година?
- Сьома ранку,- Чон дивиться на часи.
- Там стільки всього з математики задали,- взявся за голову  Юнгі.
- У нас же препода на пенсію відправили, надіюся, що новий не буде питати, що він задав,- кричить з туалету Чонгук.
- Слухай, а не хочеш сьогодні після роботи піти у клуб?  Нове місце, я вчора там багато гарних бачив,- питає Юнгі навіть не надіючись, що хлопець погодиться.
- Але ж завтра пари.
- Перша математика, заміну так швидко не найти,- лестиця Юнгі.
- ааа, вговорив. Зайдеш за мною після роботи?,- звучить як риторичне запитання, але Юнгі все одно на нього відповідає.
-  Я возьму тобі щось одягнутися, бо пам'ятаю, в чому ти прийшов минулого разу.
- Що тобі не подобається у моїх футболці та вільних брюках?,- завертає очі Чон.
- А в них щось має подобатися?
В продовженні цієї розмови немає сенсу, у хлопців зовсім різні смаки на одежу та на баченя світу.
Час на роботі пройшов дуже швидко,  хлопець був сконцентрований на клієнтах, навіть не замітив повідомлення, яке йому ще ранком прислали:
~tae~
Привіт
Не зайнятий після роботи?
Хочу вгостити тебе🙃
                                                          ~kook~
                                               Добрий день Вибачте, але сьогодні я запланував зустріч зі своїм другом:(

~tae~
Нічого страшного, тоді іншим разом
Гарного дня, Кукі
                                                          ~kook~
                              Вам теж гарного дня
- Чон, я приніс тобі переодягнутися,- кричить Юнгі.
- Показуй,- хлопець почав діставати якісь шматки такинини,- а, я це маю одягнути?
- Я сьогодні цілий день обирав,- пишається Юн.
-  Я у цьому не піду,- відмахнувся Чон.
- Ейй, ми ж на дискотеку йдем. Ти не один будеш у такому вигляді, йди переодягатися,- молить Юн.
Чонгук ще трішки подумав та згодився, треба ж у житті щось міняти, не бути йому весь час сірою мишою.
- Чорні, прилягаючі брюки? Схожі на ті, у яких байкери їздять,- роздивляється Чон.
- Все найкраще тобі вибирав,- тішиться Юнгі.
- Я бачу. А це що таке?
- Хе хе, це зірка у твоєму образі - чорний топік. Хватить закривати такі накачені руки своїми балахонами.
Пройшло двадцять хвилин, Чон ще досі мучається в роздягальні.
- Ти ще довго?,- Юнгі думав, що той вже втік через вікно.
- Тобі не здається, що воно якесь маленьке?,- нарешті Чон вийшов.
- Стій, не рухайся,- Юнгі почав обходити друга кругами,- від кого ти раніше ховав таку красу? Все, бігом пішли, нас чекають.
Юн навіть не дав Чонові права голосу, закинув його в машину, де вже сиділо пару людей та вони поїхали.
Біля входу у клуб було дуже багато людей, усі стояли у черзі.
- Це нам стільки потрібно простояти?,- питає розчаровано Чон.
- Нам? Ні, у нас є vip карточки,- каже, виходячи, з машини Юн.
- Як? Ти ж вчора лише перший раз там був,- дивується Чон.
- Вчися,- на карточку Юна навіть не глянули, зразу пропустили їх.
Приміщення дуже велике, людей багато, музика надто голосно грає, але Чону подобається. Він рідко буває у таких місцях, але коли все ж таки буває, то відривається до повного.
Юн зразу повів їх кудись,  але в толпі людей Чон загубився, не бачив знайомих лиць, не знав куди йти. Після того як пару людей встали на його нові, білі кросівки, він вирішив сісти за бар та щось випити.
Не встиг і слова сказати, як його вже перебили:
- Два коктеля, як завжди. Чонгук, не проти?
Хлопець бачить перед собою Кім Техьона, того самого Техьона.
- А казав, що з другом будеш. Бачу, ти сам,- продовжує той.