Візьміть мене на столі, Містер Кім

3♡

- А, ну, вони пішли в окрему кімнату і я трішки загубився,- дивиться у низ Чон.
У повітрі зависла тишина. Хлопець вирішив запитати  про Чіміна, але його знову перебили.
- Не хочеш, щоб ми теж пішли в окрему кімнату?,- простягає руку Те,- тут занадто шумно.
Відповіді Чонгука навіть ніхто не чекав, вважайте, що його просто попередили.
Кімната була великою, з червоною підсвіткою.
- Ви тут не в перший раз?,- питає Чон, спираючись на те, що Техьон дуже впевнено себе поводить.
- Ну, я власник цього місця,- усміхається Кім.
- Ого, а скільки вам років?,- Запитує Чонгук.
- Це так важливо?,- Техьон підходить ближче,- двадцять дев'ять.
- Ви виглядаєте молодшим,- Чонгук не витримав близької відстані, та почав відходити назад. Тільки вже не було куди, хлопець відчув, як його спина вперлася у холодну стіну.
- Чонгук, ти мене боїшся?,- Питає Кім, впираючись, рукою в стінку.
Хлопець, фиркаючи, відвертає голову:
- З чого ви це взяли?
- Тоді чому не дивишся мені в очі?,- Техьон піднімає голову Чона.
Кім нахиляється до обличчя хлопця, просто, торкаючись ніжних губ. Чон сам відкриває рота, дозволяючи взяти ініціативу.  Старший запускає руку в м'яке волосся, трохи стискаючи його в кулаку, і відчуваючи посмішку крізь поцілунок. Кім тиснеться щільніше, переміщаючись губами до шиї, але Чон різко його відштовхує, тому що здоровий глузд просто кричить, приголомшуючи, що так не можна.
- Мені час йти- вибігає з кімнати Чон.
Не дивлячись на те, що хлопець нічого не випив, його голова з ранку болить ще дужче, ніж в Юнгі, який, до речі, вже прокинувся:
- Прокидайся, ти де вчора дівся?
- Юн, котра година?,- бурмоче Чон
- Ну, на першу пару ми не встигнемо. Хлопці писали  у чат, що заміну вчителю найшли.
- Щоб тебе, ти ж казав, що не буде,- Чон різко почав збиратися,- рухай сідницями, брате.
Вже за п'ять хвилин вони вибігли з квартири та навіть сіли на автобус.
- Надіюся, новий препод зрозуміє нас. Все таки перша пара, після вихідних,- заспокоює себе та Чонгука Юн.
- Виходимо, наша зупинка,- крикнув Чонгук,- мені лячно, Юні.
- Та не сси в штанці, зайдемо, попросимо вибачення,- хлопець робить вигляд, ніби його це не стосується.
Хлопці вже стоять біля дверей в аудиторію.
- Готовий?
- Стукай,- кивнув головою Чон.
- Вибачте за запізнення, можна зайти?,- сказали разом хлопці, так, ніби готовилися до промови.
Біля дошки стояв нереально сексуальний Кім Техьон. Чорно-червоний костюм, підкачені рукава, окуляри з сріблястою основою.
- Чон Чонгук та Мін Юнгі, можете не оправдовуватися, тільки зайдете до мене після пар.
- Добре,- знову одночасно вимовили вони та сіли у самий кінець аудиторії.
- Юн,-шепоче Чон,- я його знаю...