Візьміть мене на столі, Містер Кім

4♡

- Надіюся, домашнє завдання ви зрозуміли, пара закінчена,- промовив Кім, та сів за стіл.
Усі почали метушитися, виходити з аудиторії.
- Чон, ти готовий?,- питає пошепки Юн, вже знаючи всю історію.
Той кивнув головою.
- Ще довго там будете стояти?,- питає Кім, навіть не піднявши голови від класного журналу.
Хлопці підійшли ближче до викладача.
- Виб...,- не встиг договорити Юн, адже його перебили:
- Можеш йти на наступну пару, а ти залишись,- Кім глянув на Чона.
Юнгі здуло вітром, ніби не стояв тут секунду назад.
- Друг називається,-пробурмотів ледве чутно, собі під ніс Чонгук.
У повітрі застигла тишина.
- Маєш плани на вечір?,- питає Кім
- А, ну, поки що ні,- здивувався Чон.
- Тоді після пар я буду чекати тебе біля головного входу, Чімін сумує за тобою,- Техьон встав напроти Чонгука,- а ще ми не завершили з тобою дуже цікаву справу, надіюся, ти пам'ятаєш.
Чонгук почервонів:
- Добре, але лише заради Чіми,- Чон поклонився та вийшов з аудиторії.
"Чому саме сьогодні час на парах летить так швидко? Зазвичай він йде вічність",- думає Чонгук.
- До речі, коли ти вчора звалив, ло нас в кімнату забіг один хлопець,- починає історію Юнгі,- він зробив вигляд, що переплутав кімнати, але я так не думаю, він точно в мене закохався.
- Юн, я звісно заздрю твоїй самооцінці, але потрібно опуститися з небес на землю,- Чон починає насміхатися.
- Та я правду кажу, часто помічаю, як він створює нам "випадкові" зустрічі,- хмуриться Юн,- він, до речі, з тобою на англійську ходить, знаєш Чіміна?
- О, є такий, але він постійно сидить на задніх партах, слухаючи музику, друзів не має,- пригадує Чонгук.
- Хммм, таємничий хлопець в школі та сексуальний за її межами, мені подобаєтсья цей образ,- Юнгі швидко почав складати речі в сумку,- у мене з'явилися важливі справи, бувай, пупс.
Насправді, Чонгук не хотів, щоб Юн починав спілкуватися з Чімою. Він добрий, крихітний, виглядає так, що одне погане слово може розбити його велике серце на багато маленьких частин. А Юнгі повна протилежність. Він добрий друг, але не хлопець. Чонгук на пальцях не перерахує скільки хлопців та дівчат він вже кинув.
Але зараз йому не до цього, адже останя пара вже закінчилася.
З тремтячими руками він йде до виходу та вже баче Кіма, який спирається на свою машину.
- Можем їхати?,- Запитує той, відкриваючи двері.
У відповідь Чонгук лише коротко усміхнувся.
Він сердиться, дуже сильно, через те, що цей чоловік примусив його серце трипотіти, все було занадто неочікувано.
- Про що думаєш? Я тебе сьогодні здивував?,- почав допитуватися Кім, коли вони стали на світлофорі.
- Ти знав, що будеш у мене викладати?,- хлопець не дивиться в очі.
- Я через тебе там і опинився,- знову усміхається старший. Машина двинулась разом із здоровим глуздом Чона.
Було дуже тихо та ніяково, тому Чон вирішив розбавити це компліментом:
- Тобі..., ой, Ва..м, личать костюми,- нарешті вимовив він.
- Коли ми наодинці, можеш звертатися на Ти,-  знову усміхнувся.
Чонгук весь почервонів, все занадто швидко та...та вперше.
- Ти... не поставиш мені погану оцінку за запізнення?,- вже піднімає голову Чон.
- Дивлячись, як ти сьогодні будеш себе вести,- Чонгук поперхнувся,- приїхали! Виходь, Чіміну вже не терпиться зустрітися з тобою.

Вони приїхали в гарний район, квартира Кіма знаходилась вісімнадцятому поверсі.

У ліфті Чонгук ще встиг запитати, що вони будуть їсти, адже він від рання нічого в роті не мав.

Продовження буде♡