Візьміть мене на столі, Містер Кім

5♡

Це була звичайна квартира холостяка, майже пустувала, й згадки не було про те, що тут живе мала дитина.
- Чіма,- кричить Те
- Ай,- чується з кухні, а далі плач.
Поки Чонгук роззувався, Техьон вже був на кухні.
- Хто тобі дозволяв брати в руки ніж? Я ж пояснював, це не для дітей,- кричить Техьон, вже обробляючи маленьку ранку на пальчику.
Чіма непереставаючи ридав.
- Що ти взагалі робиш на кухні?,- Техьон ще щось хотів викрикнути, але його перебили:
- Чім-а, не плач так, твій татко просто дуже за тебе хвилюється,- Чонгук обернув хлопчика до себе, та обійняв. Той ще трішки похничив, витер сопельки в штанці Чона та заспокоївся.
- Хто взагалі кричить на дітей? Він ж не хотів, щоб так вийшло,- вже говорить Чон до Техьона.
- Ладно, що сталося, то сталося. Я дещо замовив, давайте накриємо на стіл,- вже каже спокійним голосом Те.
Чонгук з Техьоном розставляли тарілки та бокали, а Чіма виделки.
- Як вам ідея вмикнути музику на фон?,- запропонував Чон,- я дивився один фільм на днях, ost звідки дуже комфортний.
- Дяяя,- закричав Чім.
Техьон певне теж не був проти, кивнув головою.
Вже за мить усі слухали: "mystery of love". Ця пісня дійсно виявилася спокійною та дуже сімейною.
Пізніше привезли їжу, Техьон навіть деколи рухався під ритм музики.
За столом вони не говорили про щось конкретне, виглядали, як сім'я, яка зібралася разом після важкого дня.
- Чіма, їж побільше, твому організму потрібні вітаміни,- Чонгук накинув йому ще одну ложку салату.
- А мені?,- простягує миску Те
Чонгук коротко усміхнувся:
- Ти вже не дитина, сам можеш про себе подбати.
Кім на ці слова лише фиркнув та подивився ревнивим поглядом на Чіму.
Вони ще поговорили про те, яку спекотну погоду передають, застеригли один одного одягати щось на голову.
- Чім, покажеш свою кімнату?,- запитує Чон.
- Дяя, я показю мої іглушки,- малий вискочив зі столу, взяв Чонгука за руку та швиденько почав крокувати в кімнату.
Його кімната виглядала, як окремий світ, та як щось найособливіше в цьому пустому будинку. Ліжко у вигляді машинки (Чонгук сам про нього мріяв), обої з космосом, великий крісло-мішок та багато іграшок на поличках.
- Дивися, це Юкі,- та показує на велику свинку на поличці,- я з нею сплю.
- Вооу, ви дуже схожі,- засміявся Чон.
- Ейй,- той нахмурив брови.
- Це жарт, не сердися,- Чонгук підійшов та погладив малого по голові,- мені вже час їхати.
- На вулиці темно, маршрутки не ходять та пішки теж не варіант,- Техьон стояв у дверях, склавши руки біля грудей,- залишишся тут.
- Юхуууу, Чонгук буде з нами,- закричав на емоціях Чіма.
- А...ну, я не думаю, що вам буде зручно зі мною,- дивиться у низ з трішки наляканими очима Чон.
- Ти ж не хочеш, щоб Чім сумував? Та не хвилюйся, у мене велике ліжко,- говорить серйозно, а у самого усмішка до вух.
- Ми будемо спати разом?,- ще більше відкрив Чон очі.
- У нас рідко гості, тому додаткового дивану не має, нічого не поробиш,- Техьон розставив руки по сторонам та зробив засмучений вигляд,- Чім, біжи митися першим.

Від автора:

Якщо цю ніч Чонгук переживе, то точно її ніколи не забуде😁

Можливо, все занадто швидко відбувається, але це ж норма для мінні фанфіка?

За скромного Чона не хвилюйтеся, він ще покаже свої навички🤭🤫

Розраховую на 7 частин з бонусом♡