Я не звертався до тебе, матрос...

Глава 1. Ласкаво просимо на борт!

Прекрасна мелодія моря ласкала слух, а вода переливалася бірюзою. Маленький хлопчина сидів на краю пірса, вітер зкуйовдив його темну чуприну, а він теліпав ногами, злегка торкаючись босими стопами до холодної поверхні води. Сонце світило йому в обличчя і він яскраво посміхався, мружачись від його променів.

- Дені! - почувся голос з боку вулиці. - Ти де знову гуляєш? Гайда їсти!

З вікна двоповерхового будиночка виглядала жінка. Вона закрилася долонею від сонця, намагаючись видивитися свого сина. Ден зреагував на голос і широко посміхнувся. Він піднявся на ноги, ставши на деревсяну поверхню пірсу прихопив із собою велике металеве відро повне наловленої ним риби.

Хлопчик потягнув відро за собою, рушивши у бік будинку, але на шляху до нього зупинився, озирнувшись. Він уже кілька днів спостерігав за величезною галерою, що була пришвартована до їхніх берегів. На палубі метушилися моряки, вигукуючи різні незнайомі Дену слова, на кшталт "аваст", "стінка" чи "аврал". Хлопчина важко зітхнув.

Його батько теж був моряком, навіть навчив кільком вузлам сина, але це все, що знав Ден із морської справи. Нині його батько у плаванні і вже давно жодної звістки від нього. Ден відвернувся від корабля і нарешті дійшов до будинку, що знаходився в невеликому приморському містечку.

- Дені! - знову покликала його жінка.

- Іду! - озвався хлопчик, поставивши відро з рибою у коридорі.

_________________________

- Мамо, не вставайте! - вигукнув юнак, що, сидячи на ліжку, шнурував свої черевики. - Я сам все зберу! У вас же коліно!

Хлопець вибіг з кімнати, швидко опинившись на кухні і забрав у матері пакунок з гостинцями, що вона зібрала до нього. Він ніжно посміхнувся їй і, торкнувшись старечих плеч, змусив жінку сісти у хитке крісло, яке одразу ж неприємно заскрипіло.

- Мамо, я ж казав, що не потрібно мені нічого збирати. Там все буде. - сказав він.

- Але ж, синку. Як це так? - відповіла жінка скрипучим від старості голосом. - Я ж хвилююсь за тебе. Я ж не знаю як там годують, чи не будеш ти голодний.

- Все зі мною буде гаразд. Головне, щоб гроші платили. Зараз це найважливіше.

- Може б ти подумав? Знайшов би іншу роботу? - схвильовано запитала мати.