Я не звертався до тебе, матрос...

Епілог. Травми

Дошки скрипнули під вагою чужих кроків. Субін пройшов по палубі "Джанмі", де мирно відпочивали матроси. Кілька годин тому судно нарешті пришвартували до порту Акіта, куди й з самого початку відправлялася їх команда. Вирішивши проблеми з товаром і полоненими піратами, Субін повернувся на корабель, щоб як слід відпочити. Адже через кілька днів їм повертатися.

На палубі він краєм ока побачив Техьона, на плечі якого мирно сопів Бомгю, і посміхнувся. З тієї самої битви ці двоє буквально не відлипали один від одного. І Субін не засуджував їх, бо прекрасно розумів.

Бін спустився на середню палубу, де зустрівся з Хюнін Каєм. Він тримав в руках ганчірки, пляшку спирту та ще якісь ліки.

- Капітан. - кивнув Кай. - Лікар оглянув його і сказав поміняти пов'язку. Вас не було, тож...

- Все гаразд. Дякую. - м'яко посміхнувся Су, а Хюніну здалося, він вперше побачив як Субін посміхається. - Як він?

- Вже краще. Його оглянули місцеві лікарі, але вони кажуть майже те саме, що й наш. Він скоро одужає. Пощастило, що при пораненні не зачепило його життєво важливі органи. Тільки велика втрата крові.

- Це добре. Піду погляну як він. Ще раз дякую. - сказав Субін і вони розійшлися у різні боки. Кай - до лікаря, віддати все, що позичав для пов'язки, а Субін у свою ж каюту.

На табличці на його дверях хтось стер напис і чорнилами дописав: "Капітан корабля Чхве Субін". Але Субін було відверто байдуже. Він зайшов у каюту.

Йонджун напівлежачи сидів на його ліжку. Вигляд у нього був ще той: синці під очима, бліда шкіра та легка худоба. В такому стані він знаходився кілька днів поки вони добиралися до порту. Через велику втрату крові він був дуже слабким і майже не їв, але зараз приходив у норму. Джун щось писав, поклавши папір на одне зігнуте коліно. На ньому не було сорочки і, якщо не зважати на пов'язку через талію, він був з оголеним торсом.

- Чим займаєшся? - запитав Субін і сів на край ліжка, ніжно погладивши його по коліну.

- Пишу листа мамі. - відповів Йонджун. - Я обіцяв їй написати, коли прибуду до Японії і розкажу як пройшло плавання. Звісно, писати при піратів я не буду. - хмикнув він. - Зате напишу про прекрасних матросів і боцмана, з якими я подружився, і про старпома, який вкрав моє серце.