Міцно стискаючи в руках великі ножиці, Йонджун обережно вийшов з каюти Субіна. Він озирнувся і прислухався до шуму на верхній палубі. Зверху чувся дзвін металу об метал, ніби на кораблі відбувалося кілька одночасних двобоїв на мечах. Хоча так і було.
Джун виглянув з люка і побачив кількох піратів, які билися з членами екіпажу "Джанмі". Аби не передумати, Йонджун вискочив на палубу, виставивши вперед свою імпровізовану зброю. Очима він шукав Субіна. І знайшов.
Старший помічник капітана зчепився у двобої з одноногим піратом. Не зважаючи на дерев'яний протез, пірат був дуже вмілим фехтувальником. Та й Субін йому не уступав. Вони ніби розпочали небезпечний танець зі смертю. Субін навіть з рапірою в руці і злістю в очах виглядав як витвір мистецтва. Він спритно уникав чужої шаблі і іноді завдавав ударів ворогу, лишаючи на шкірі рани.
- Субін! - вигукнув Йон і, не роздумуючи, рвонув у його бік, замахнувшись ножицями.
Але йому перекрили дорогу. Перед ним з'явився ще один старий пірат. На голові в нього була засмальцьована червона бандана, його борода була кольору попелу, а деякі зуби замінили золоті імплантати. Він неприємно вишкірився, а в його руці блиснув ніж. Йонджун зробив крок назад, по його спині покотився холодний піт.
- То ти захисник цього морського чорта? - прохрипів пірат. - Спочатку розберися зі мною.
Чоловік почав розмахувати ножем, намагаючись зачепити Йонджуна. Але той, на диво, примудрявся ухилятися. Та один раз лезо все ж торкнулося шкіри Джуна, лишивши на його щоці неглибоку рану.
В один момент Йонджун замахнувся і, замруживши очі, всліпу ударив ножицями. Їхнє лезо вп'ялося в плече пірата, який несамовито закричав від болю. Йон різко вирвав ножиці, які були в його крові.
Пірат розізлився і, не зважаючи на рану, рушив на нього, знову розмахуючи ножем. Серце Джуна забилося частіше. Він вже встиг подумати, що саме зараз він загине. В пам'яті сплила мати, яка слізно благала його не йти на цю роботу. На мить він подумав, що вона мала рацію.
Та саме в цей момент крізь живіт пірата пройшло довге гостре лезо рапіри, яка одразу пофарбувалася його кров'ю. Пірат зупинився, видавши останні хрипи. По його бороді з рота потекла кров і він впав на землю щойно з нього різко витягнули лезо. Переляканий Йонджун побачив невдоволене обличчя Субіна.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Я не звертався до тебе, матрос...
FanfictionМорські хвилі тихо шуміли, переливаючись на сонці, вітер розвівав білу заплямовану сорочку матроса, а сам Йонджун замислено дивився на ніс корабля, де виднілася висока струнка фігура в чорному...