- Все не так, хьон. Стоп. - Синмін якомога м'якше зупинив блондина, що читав уголос, а той повернувся, подивившись на нього поглядом, крізь який було видно шестерні, що крутилися в його голові. – Ти читаєш неправильно.
Вони займалися майже місяць. Успіхи були, але не такі вже й великі. Хьонджин дійсно мав проблеми зі засвоєнням мови і це ускладнювало роботу Синміна. Так думав сам Синмін. Ось тільки Хван не мав проблем із засвоєнням. Принаймні не такі серйозні.
Після першого уроку Джин ще довго посміхався, як дурень, дивлячись на фотографію, яку він зробив сам. Синмін випромінював якусь дивну ауру, через яку на нього хотілося дивитися двадцять чотири години на добу. Підходячи додому, під своїм під'їздом він зустрів Джисона та Чоніна, які про щось сперечалися, а потім повернулися до нього, підозріло посміхаючись.
- Чуваче, де ти був? - запитав Сон. - Ми тобі дзвонили, а ти слухавку не брав. Хоч би написав чи як.
- А... Вибачте, хлопці. Я вимкнув телефон, щоб він не заважав. - відповів Хьонджин. - Я просто у Синміна на занятті був.
- Що? - Чонін витріщився на нього, обмінявшись з Ханом здивованими поглядами, а останній раптом засміявся. - У Синміна?! Ти кому душу продав, щоби займатися з ним?!
- Нікому. - незворушно відповів блондин. – Просто попросив. Я ж казав, що мені мало хто відмовляє.
- Ха! А я то думаю, чого ти такий задоволений. - сказав Джи. - Ну що? Коли наступне побачення?
- Що? Яке ще побачення? - насупив брови Хван. - Я вчуся з ним, а не зустрічаюся взагалі-то.
- Ага-ага. Ну, знаєш це велике диво, що Синмін погодився допомагати тобі. Це дивно. - озвався Чонін, схрестивши руки на грудях. – І я чомусь певен, що це не просто так. Він нікого себе не підпускає. А тут навіть до себе додому пустив. Тобі не здається це підозрілим?
- Точно точно. А ще ти три тижні переслідував його, як божевільний, а зараз повернувся від нього з либою на все обличчя. - додав Джисон. - Ти так радієш вивченню англійської чи тому, що можеш бачитися з малюком Мін-і? Я не здивуюсь, якщо між вами щось є.
- Що ти верзеш? - відмахнувся Хьонджин. - Я радий, що він вчитиме мене і мамка не дасть мені по плечах за те, що я гуляю до пізна, тому що тепер у мене є причина. А посміхаюся я, бо жарт згадав. - збрехав він. - Краще скажіть мені, що ви хотіли?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Повільний танець
Fanfic[Перша частина трилогії "Любов з перевертнями"] У цьому світі кожному має дістатись свій перевертень. Стандартна пара - перевертень-альфа та людина-омега. Іноді навпаки. Хьонджин - людина. Він чудовий баскетболіст, який грає у шкільній команді, але...
