"Твоя щира усмішка"

3 Ч.

Покатавшись, пішов купити собі охолоджуючи напій.
*Не зря поїхав... Кайф.😋*- 🖤.
Раптом з спини біжить  весело Мик.
– Дружні обійми!- 💛.
Повалив на писок.
– Ай... Дивись куди біжиш!- 🖤.
– А я до тебе біг. Пробач.- 💛.
– Ладно...- 🖤.
Витрусив з себе писок.
– Ти класно катаєшся по хвилях! Навчиш мене?- 💛.
– Можливо. І досить мене обіймати, своїми дружніми обіймами. Дратує!- 🖤.
Йому набридло відпочивати, тому попри правилу пішов в номер. Взяв пульт і увімкнув телевізор.
*Сподіваюся, що щось цікаве знайду...*- 🖤.
Переключав Канади, поки не знайшов, щось цікаве для себе.
Зайшов на кухню, взяв з собою перекусити чогось. Сів на ліжко і почав дивитися. Дивився десь години три.
За цей час номер з гарного став брудним, особливо спальня де він дивився фільм.
Йому було все одно на бруд. Шота подивився на годинник, сім годин вечора.
*Клас! А мені спати не сильно так хочеться... Може прогулятися? Все одно нічого робити.*- 🖤.
Одягнувся і вийшов з готелю. На вулиці було темно, горіли лампи, які світили дорогу. Дув прохолодний вітер. На небі було багато сірих хмар.  Не далеко від готелю проїжджали машини. На вулиці було лише десь дві-три людини, яких він бачив, тага и лише шум води. Гарний момент для Айзави, щоб прогулятися в тиші і спокою. Аж раптом пішов дощ. Спочатку дощ був маленький, але пізніше став сильно і багато капати, що Сотриголова прийшлося повертатися до номеру.
В номери, почав перевдягатися, бо намок до нитки. Фену не було, тож волосся сушилося так, одяг на батарею. Після прогулянки сильно захотілося спати. Ліг і не помітно для себе заснув.
Наступного ранку. Почув стук в двері.
– Вчителю, можна до вас?- Мина.
– Так.- 🖤.