"Твоя щира усмішка"

9 Ч.

Сів за стіл. Увімкнув комп'ютер і паралельно взяв папірці й почав працювати.
Працював так довго, що за вікном аж стемніло, його очі боліли від комп'ютера, а тіло від боліло від одного положення.
Вирішив трішки полежати, щоб очі відпочили. І повільно заснув.
Прокинувся від шумного будильника, який він спеціально ставить, щоб не проспати, навіть коли лягає пізно.
Поїв, одягнувся і пішов до школи. Його вигляд частенько був втомленим, злим, синці під очима іза того, що лягає спати, як попало. Увійшовши до свого класу, учні розмовляли, гуляли поки не почався урок.
Раптом Очако і Ашидо помітили стан вчителя. Підійшли до нього.
– Айзава сенсей, з вами все добре?- Мина
– Так.- 🖤.
– Ви так над собою знущаєтесь. - Урарака.
– Учні, за мене не треба турбуватися. Я і не таке витримував.- 🖤.
Його дратувала піклування зі сторони інших, але на дітей кричати не можна, тому він після того, як провів усі потрібні уроки зі своїм класом, а потім пішов до інших вчителів і продовжив працювати. За шкільним комп'ютером заснув.
– Фух! О це я сьогодні провів уроки, от як не знати елементарного? Як же складно вчити дітей англійської мови!- 💛.
– Ш-ш-ш-ш-ш! Тихше!- 🧡.
– Чого?- 💛.
– Айзава спить. Дай йому відпочити.- 💜.
– Що, знову? Айзава?- 💛.
– М..?- 🖤.
Він підняв голову.
– Ти коли ліг спати?- 💛.
– В дві години ночі.- 🖤.
– Ти не жартуєш!?- 💜.
У відповідь промовчав, протер очи, продовжив працювати.
Тут неочікувано відкриває двері Ектоплазм директору.
– Дякую, Ектоплазм.- Незу.
– Нема за що.- Ектоплазм.
Пішов до класу в якому буде проводити урок.
– Як у вас справи?- Директор.
– У нас добре!- 💜 і 🧡.
– У мене теж.- 💛.
– Сотриголова, якщо хочеш можеш йти. Я дозволяю.- Директор.
– А мені можна теж?- 💛.
– А ти чого?- 💜.
– Добре... Мені допомоги не треба...- 🖤.
Сказав сонним голосом. Встав з стільця і пішов з кабінету.
*Пф. Ще чого! Я не буду нікого слухати! Піду напевно перекушу.*- 🖤.
– Директор Незу, я дуже добре знаю його, ще з дитинства і те що він вас послухав дуже мало вірогідно. - 💛.
– Хм... тоді тобі треба прослідкувати за ним, добре?- Директор.
– Так!- 💛.
Він повільно вийшов з кабінету, Айзава вже перекусив і стояв опираючись на стіну втикав в телефон.