"Твоя щира усмішка"

2 Ч. Серфінг

В одній руці тримає бутерброд, а іншою думає що класти в чемодан.
*Що брати? Плавки... шорти... футболку... сонцезахисні окуляри... крем від загару, кепку, резинові капці...*- 🖤.
Думає і паралельно їсть.
Зібравшись сів за комп'ютер і продовжив дороблювати робочі не завершені завдання.
Настав вечір.
У нього страшенно боліли очі від напруження в монітор.
*Як же мене чогось все бісить!*- 🖤.
Пробігла у нього така думка, пізніше приліг полежати та й заснув.
Наступного ранку. Прокинувся.
*Я що знову заснув? Але зараз так...добре? Стране відчуття, якогось позитиву.*- 🖤.
Тут квакнув телефон.
– Це хто?- 🖤.
Зайшов подивитися. То написав директор в чат "Через пів години всі класи повинні бути на ****(назва місце)".
На тому місці. Перерахував чи всі на місці.
*Всі на місці*- 🖤.
– Шота! Зараз повинні розподілити два класи у кожний двух поверховий автобус.- 💛.
– А влізуть?- 🖤.
– Авжеж!- 💛.
Їхні класи були не так далеку друг від друга. Всіх класні керівники слухали хто з ким в парі від Директора. І вгадайте з ким Сотриголова буде? Авжеж з Хізаші!
Сіли та поїхали.
Біля водія були два сидіння для вчителів, а всі інші для учнів, які в даний момент співали, балакали, сміялися, що на першому поверсі, що на другому поверсі.
– Скільки так нам їхати?- 💛.
Не витримав і запитав.
– Десь чотири-п'ять днів.- Водій.
– СКІЛЬКИ? Чого так довго? Мені нудно стане. ☹️- 💛.
– Не кричи! Спати заважаєш! І сядь та заспокойся. Музику послухай...- 🖤.
Мик був невдоволений, що так довго їхати. Вирішив, що буде музику слухати в навушниках.
Дорога була нудно, кожного дня було однотипним, поснідав, погуляв, пообідав, погуляв, повечеряв.
Ямада будить Сотриголова.
– Ммм...- 🖤.
– Прокидайся! Ми приїхали!- 💛.
Прокинувшись, вийшли з автобусу, на вбрали свої чемодани. Зустрілися з іншими вчителями.
– Привіт.😁- 🧡 (Всемогутній).
– А хтось в курсі що, далі?- 💜 (Північ).
– Директор, щось казав про готелі.- 🧡.
– Я знаю, куди нам!- 💛.
– Так, веди.- 🖤.
Зайшли у п'ятизірковий готель, але в  готелі говорять на англійській мові, тому Хізаші все перекладав і бронював. 
– Міна, пішли одразу купатися!- Урарака.
– Я з вами!- Момо.
– Давай!- Міна.
Учні після заселення сильно захотіли на море купатися, а це означало лише те, що вчителі повинні бути поряд зі своїм класом, як сказав Незу, тому сонному не дали відпочити. Айзава взяв доску для серфінгу і вперед по хвилям плавати.
– Хто зі мною піде купатися?- 💜.
– Я!- 💛.
– Я пас, хочу полежати, можливо щось почитаю.- 🧡.
У двох пішли купатися.
Урарака випадково купаючи  помітила не далеко, як класний керівник насолоджується катанням по хвилям.
– У нього гарно виходить!- Урарака.
Те, як він катався, бачив багато хто.