Табір 2

Ганчірка

Сонце уже потроху почало заходити за верхівки лісових дерев, через це стало прохолодніше. Хмари прийняли ніжно рожевий колір, а небо переливалося усіма відтінками від рожевого і аж до фіолетового. Поправду кажучи, це виглядало неймовірно. Десь далеко в лісі здійнялася вгору зграя диких птахів, голосно цвірінькаючи. Здавалося б, це звичайнісінький літній вечір, повен безтурботності та радості, але це не так, особливо для Дієго, котрий вибивав старий, трохи поїдений міллю килим, який Лютер повісив на мотузку, що на дворі. Начебто і ретельно вибиваючи килим грубою палицею, Номер Два старанно посилав усіма можливими словами того, хто переніс їх усіх у цю глушинь. Він не переносив таку роботу. От що за дурня?! Дієго уже биту другу годину вибиває цей клятий килим, а з нього пилюки випадає навіть утричі більше. Ні, щоб він замість Клауса змітав павутиння, а Номер Чотири вибивав цей велетенський шмат тканини. Це ж треба поставити саме ЙОГО на цю роботу.

- Дієго, ось ще один килим, - промовив Лютер, підходячи до хлопця із ножами. Блондин скинув зі свого плеча килим та став вивішувати його на мотузку. Перекинувши його та розвішавши, він сказав, - як закінчиш, то прийдеш допомогти Бенові замітати

- ага, ага, - роздратовано відповів Номер Два, не припиняючи своєї роботи.

                              ***

Лукреція стояла на стільці та протирала вологою ганчіркою шафу у спальній. Її голови ніяк не могли покинути роздуми про ті картинки у її голові. Цікаво, чи П'ятий відчував та бачив теж саме, що і вона? Сіроока ногами сперла стілець на шафу та вилізла на його спинку, аби було зручніше діставати до краю, щоб витерти увесь пил. Стілець, зі глухим скрипом, похитнувся, але брюнетка ніяк не звернула на це своєї уваги та продовжила свою роботу. Коли пил був витертий, Лукреція жваво злізла з стільця та потягнулася, розминаючи свою уже затікшу спину.

- на кухні уже повністю прибрано і я ще дверцята на шафках викруткою попідкручував, - зненацька почувся рівномірний голос зеленоокого, котрий непомітно зайшов до кімнати, - треба тільки аби ти допомогла мені з лампочкою в коридорі

- а чого я?

- так бо ти тут явно сама легша, - закотив свої зелені очі Номер П'ять, спостерігаючи за дівчиною

Лу сполоснула у пластмасовому відрі ганчірку, що уже встигла стати чорною, при тому, що ще з самого початку вона була бірюзового кольору, та почала витирати нею підоконня.