Табір 2

Якого біса ти творив, Клаус?!

Дівчина тримала свій погляд на обличчі кучерявого. Тонка брова трохи вигнулася, перетворюючи мову її очей на запитальне, проте нічого потім не зрушилося на її обличчі - все залишалось таким самим

- в тебе гарне волосся

- а.. дякую, Клау, - продовжуючи дивитися на нього, відповіла Лу

Хлопець підійшов ближче до подруги і уважно почав розглядати її шивелюру, уважно проходячи поглядом по пасмам. Через те, що сіроока не стояла на місці, а постійно рухалася, то волосся було трохи необережно скуйовджене, проте, це аж ніяк не псувало загальну картину, лиш навпаки - додавало їй якоїсь цікавої родзинки.

- чому в тебе нерівно підстрижене волосся?

Справді, волосся Лу було трохи кривуватим, хоч спереду це було важко помітити, але ж не ззаду.

- бо я сама його відстригла

Карі очі четвертого трохи широко розплющились в здивуванні. У неї немає свого власного перукаря чи в цієї дівчини недостача коштів, щоб сходити в нормальну перукарню і зробити рівну стрижку? Пьфу, ні. Тут явно щось інше.

- як?

- ножицями, - знизила плечима шатенка, - раніше воно десягало трохи нижче лопаток, а зараз, як можеш бачити, ледь до плечей. Проте, так навіть зручніше.

- навіщо ти це зробила? Я впевнений, що тобі дуже личила та довжина, яка була раніше..

Сіроока фиркнула

- так склалися обставини, в один момент мені просто стало цікаво, як я буду виглядати із каре. Думала, що воно мені підійде.. і знаєш, що? - вона трохи приблизилася до обличчя співрозмовника, - Я не помилилася.

Лу знову повернулася в попередню позу та засміялася, не надто голосно, проте цей сміх можна би було назвати шаленим. Стряхнувши головою, тим самим поправивши своє волосся, шатенка знову приблизила сигарету до уст і вже хотіла зробити тягу, як її зупинив голос кароокого:

- слухай, я не дуже хочу виглядати душнілою, але

Він завагався. Голова із чудовими кучерями, наче їх було зроблено в самому салоні краси, за допомогою найкращих знарядь, опустилася й сам хлопець почав трохи нервово колупати ногою землю, роздовбуючи своїм сірим кросівком траву й перетираючи її із ґрунтом.

- що "але", - сіроока продовжила: огорнуда своїми губами, на яких ще залишалася ледь видніла помада персикового кольору, паперову трубку і зробила тягу. Оу так, голову знову почало помалу дурманити і ввесь світ став схожим на якусь платформу величезних масштабів, що повільно розкручувалася в сторони.