Табір 2

Комірка

В середині дівчини голосно волав голос, аби вона повернулася до Номера П'ять. Але чому і навіщо? Та й що це таке було, там на кухні? Може це якийсь дивний фокус чи збій їх мозку? Але тоді чому була таке відчуття, немов все це було насправді?!
Струсивши головою, у намаганні позбавити себе набридливих дум, Лукреція звернула до дверей, які були поруч із входом на кухню. Без жодних думок, про те що ж ховає за собою цей шматок деревени, сіроока увійшла до кімнати, надто сильно штовхнувши двері, від чого ті зіштовхнулися зі стіною й голосно ударилися об неї. Вона зітхнула. Нащупавши праворуч себе вимикач, натиснула на нього. Несильно яскраве світло охопило невідому для неї кімнату і виявилося, що це звичайнісінька багатомісна спальня, із вісьмома ліжками.
Дівчина пройшла у середину, уважно розглядаючи приміщення. На диво, тут стіни були... Новіші? А ніж на кухні. Вікна чисті, довгі штори темно-синього кольору, що ледь не волочилися по дерев'яній підлозі, були не подерті, навіть можна було б сказати нові, фарба ніде не облізша, навіть лампочка була наче з магазину, але меншої яскравості.
Це трохи здивувало брюнетку й та нахмурила свої тонкі брови. Хіба таке можливо?!

- ☁️тут явно шось не те☁️

Лу, краєм свого ока, побачила ще одні дерев'яні двері. Під впливом зацікавленості перед невідомим, вона швидким кроком підійшла до них та відчинила їх. Побачивши невеличку ванну, дівчина почала і її пильно розглядати. Душова кабіна, раковина, шафка: усе, наче з магазину куплене.. ну зате вона хоч в нормальному стані.

Закінчивши огляд, юна дівчина попрямувала на коридор, так і не зачинивши за собою двері. Залишилося тільки одні двері у цьому коридорі. Тоді темнокоса підійшла до них та уже потягнулася за ручку, але її різко відкликнув голос

- Лу, а я думав, що ти з П'ятим вирішила десь усамітнитися, - заграв бровами Номер Чотири, широко посміхнувшись, наче кіт із "Аліса в країні чудес"

Лукреція нахмурилася ще сильніше. У горлі різко пересохло, а в голову лізли спогади декілька хвилинної давності. Вона відчула, як температура її тіла почала помалу підвищуватися, а щоки горіти. До чого така надто дивна реакція? Це ж лишень якісь фокуси її мозку та пам'яті - так хотілося їй у це вірити, що Лу навіть і не помітила, наскільки це безглуздо звучить, хоч і в її голові.

- я оглядала приміщення і, як на мене, П'ятий теж цим займався, - знизила вона плечима, а за мить й додала, - так як ти уже прийшов, то допоможе мені з оглядом. Якраз залишилися ще одні двері