Табір 2

Ледь помітна ревність

Надто яскраве світло змусило хлопця зіжмуритися, а за мить він відчув щось холодне на своїх щоках. Поморщившись, брюнет повільно розплющив ліве око.
Останнє, що зеленоокий пам'ятає, так це те, як вони п'ятеро стояли на горищі й розглядали ящики зі зброєю, а далі.. а далі таке відчуття, наче його хтось ударив чимось важким по голові й тьма.

- фух, нарешті, ти отямився, - полегшено видихнула Лукреція та розлаблено оперлася головою на стіну, прикриваючи очі

Вона сиділа поруч з Таймером на ліжку та тримала на його щоці той самий вологий рушник.
Юнак ще декілька хвилин потупив поглядом на шатенку, а потім привідкрив рота й вдихнув у свої легені приємне прохолодне повітря. Всередині нього з'явилося полегшення.

- а, - заткнувся він, - ми ж були на горищі

Дівча розплющило очі й уважно спостерігало за другом, який із задертою головою дивився на неї.
Він ж не пам'ятає, як безтямно звалився на підлогу. Шмигнувши носом, вона сказала:

- ти втратив свідомість

- і це ти мене зтягнула з горища та вклала в ліжко? - нахмурив свої темні брови Харгрівс

- що? Ні. Ти важиш за мене в 3, а то й в 4 рази більше, я собі спину зламала б

- а хто тоді?

- Клаус та Джейдан.

Після її останнього слова в грудях по дивному закололо, створюючи неприємне відчуття. Піджавши уста, П'ятий розслабив брови та опустив погляд. Радувало хоч Лу не тягнула його самотужки.. але, цей Джейдан потроху починав його дратувати. 

- я бачив щось дивне, - пробурмотів він

Сіроока забрала свою руку, а заодно й рушничок, від щоки Таймера, через що він несподівано для себе заскавулів, проте досить таки швидко замовк. Вона сіла ближче до брюнета так, щоб її п'ята точка була на рівні його живота.

- що саме?

- там була ти, я і ще якесь створіння, - почав Харгрівс, - ми стояли посеред темної кімнати, там все було в пилюці та в павутині. В один момент те створіння, воно було чимось схоже на клоуна, почало сміятися і я став поперед тебе та сокирою, такою самою, як на горищі, відтяв йому голову.

Дівчина завмерла. У її голові підсвідомість малювала картинки по розповіді П'ятого, проте це просто не вкладалося в одну єдину картину. Все надто дивно. А те, як брюнет віддтяв голову клоуну? Як це уявити? Тіло поволі починали пробирати дрижаки й Лукреція ледь помітно зжалася. Після почутого стало якось не комфортно та навіть дико. Це ж не просто так. Не могла фантазія цього хлопчини так схибнутися всього лише за день. Чи могла?
Ковтнувши через силу в'язкий згусток слюни, який чомусь здався кров'ю, захотілося блюванути кудись у бік, але Лучано стрималася. Декілька годин тому вона сама із Таймером тут прибирали, а витирання рвоти таке собі задоволення.