Табір 2

Ми попали

- щось ви надто довго, - засміявся Клаус, коли піднявся на гору.

Щоки Лукреції знову запалали, тому моментально було прийняте рішення відвернутися в іншу сторону та робити вигляд, ніби вона надто заклопотана розгляданням речей на горищі. Проте, повернувшись, дівчина завмерла. Витрішившись здивованим поглядом на дивні дерев'яні ящики, вона швидким кроком підійшла до однієї із них та підняла кришку. Зіниця її сірого ока вмить стала ледь помітною крапкою, а рот привідкрився.

- хлопці, - не повертаючись до них, промовила вона

- Бен, та я тобі кажу, вони тут явно цілувалися, що так довго відкривали люк, - продовжував підколювати Лу та П'ятого Четвертий

- хлопці.

Її голос став трохи гучніший, проте цього все ще не було достатньо щоб шатенку почули.

- Клаус, заткнись, - незадоволено закотив свої очі Таймер

Зжавши зі злості, аж до побілення кісток в руці, кришку ящика, вона видихнула гаряче повітря крізь зжаті зуби. Вилиці стали трохи гострішими, а тонкі брови нахмурилися. Ковтнувши у своєму роті майже прозору рідину, сіроока викрикнула:

- ви, четверо ідіотів, я кого, трясця вашим матерям, кличу?!

Вісім пар очей здивовано витрішилися на дівчину, а Клаус в придачу щей потилицю почесав. 

- хвала Богу, ви позатикалися! А то через ваші суперечки ви нічого не чуєте, окрім самих себе. Сюди ідіть, - уже трохи заспокоївшись, випалила Лучано

Хлопці із деякою зацікавленістю підійшли до ящика, біля якого стояла шатенка. Їхні і без того здивовані очі миттю стали, наче 5 копійок. Перед підлітками стояв ящик зі зброєю. Усе: від бенчмейдів, сокир і аж до новесеньких гвинтівок.

- ми попали

Побачивши своїми зеленими очима сокиру, П'ятий відчув дивне відчуття, ніби його тягнуло до цього предмета невидимою ниткою. Хотілося взяти в руки, провести по лезу вказівним пальцем, щоб перевірити наскільки воно є гостре. Але чому? Узявши сокиру до рук, Таймер уважно почав розглядати стержень, а згодом перейшов й до леза. В кутку, біля дерев'яної ручки, був якийсь напис. Його зіниці в мить зменшилися до найменших розмірів, що здавалося, ніби їх і взагалі не було видно. В кутку було викарбувано його ім'я. "П'ятий Харгрівс".
У нього починає з'являтися в руках та у всьому тілі мале тремтіння, в очах напівпрозоре видіння, чимось схоже на шум старого радянського телевізора. Звуки стають трохи приглушеними. В цей момент зеленоокий автоматично починає шукати очима на що сісти чи хоча б спертися.