Табір 2

Перша поява

Лучано відчула, як щось чи хтось всівся на її ноги, трохи обмеживши її в русі. Швидко заспокоївшись, вона, все ще із посмішкою на обличчі, розплючила очі. Побачена картина не дуже потішила дівчину. На ногах сіроокої сидів Харгрівс та широко посміхався. На його щоках з'явилися двійко ямочок, а в зелених, наче смарагд, очах мерехтів вогник азарту. "Йой, щось зараз буде" - промайнуло в голові брюнетки.

- злізь з мене, - невдоволено сіпнулася Лу

- м,м

Юнак нахилився та потягнувся руками до дівочої шиї. Повільно торкаючись пальцями ніжної й теплої шкіри, хлопець відчував, як брюнетка все більше й більше починала напружуватися. Якщо ж ви думаєте, що в П'ятого здали нерви і він вирішив задушити Лу, то ні, я вирішила, що поки вона буде жити.

- аааааааа, - вигукнула вона, - холодно!

- тепер ти трохи зрозуміла, як мені було?

Посмішка на його лиці стала ширшою, а брови нахмурені. Брюнет обережно охоплював руками її тонку шию, погладжуючи її двома великими пальцями. Один необережний рух і дівчина у його руках - мертва. Цього брюнет аж ніяк не хотів, адже хто ж тоді допоможе йому із лампочкою в коридорі? Рофл.. Чомусь на підсвідомому рівні, зеленоокий відчував, що повинен за будь-яку ціну запобігти тому, щоб Лучано не відчула болю. Дивно. А чи не шиза в нього? Що за дурне відчуття?!

- сссссс, припини! Я зрозуміла

- чого це ви тут розкри ,- до кімнати зайшов Клаус, - воу, воу, воу. П'ятий, ти ж її задушиш!

Номер П'ять із нерозумінням перевів свій погляд на Четвертого. У його погляді так і відчувалися слова - "ти, що таке верзеш, телепню?". Ні, він навіть не збирався цього робити, але зрозумівши своє положення, як ця "чудова" картина виглядає, швидко зліс з ніг Лукреції на ліжко. Дурна ситуація.

- П'ятий, я вам, не заважаю? - широкою посміхнувся шарлатан, зробивши акцент на останньому слові.

- давай я вширну в нього ганчіркою? - уже сівши на ліжко, майже поруч із Харгрівсом "старшим", прошепотіла сіроока

- давай

Вона швидко підняла ганчірку, котра була кинута, п'ятьма хвилинами раніше, в П'ятого, та швирнула нею в Четвертого. Ганчірка попала прямісінько йому в лице. Холодні краплі води, повільно стікали по обличчю та шиї шарлатана та зникали, просочуючись в його одяг. У кімнаті рознісся гучний крик Номера Чотири. Він схопився за ганчірку й поки двоє підлітків, на ліжку, майже вмирали від сміху, відкинув її від себе чим по далі. Насправді ж, шматок тканини упав майже коло відра, метрів за п'ять від "своєї жертви".