Експеримент

I

Фелікс йде по вулиці додому. За собою він помічає якогось хлопця. Цього хлопця він бачить не вперше. Таке відчуття, що він за ним слідкує.
Лі заходить в свій під'їзд свого будинку. Хтось знову вибив лампочку. Трохи темновато. Тяжко йти в темряві, можна і перечепитись через когось. В куточку біля ліфту Фелікс помічає якогось хлопця. Він підходить до нього, але на місці нікого не виявилось.
"Що? Привиділось? Але ж там точно хтось стояв", - подумав Фелікс.
Останнім часом Фелікс дуже лякливий. Навколо нього якась суцільна містика. То він чує чужий голос, то якісь незрозумілі звуки, шорохи і кроки по квартирі, то різка тиша, то предмети з'являються в його домі, а ще він відчуває чужу присутність. Це його найбільше лякає. Йому здається, що навколо всі підозрілі люди, що слідкують за ним, бо ті погляди йому здавались дивними. Може це вони так реагують на азіата? Могли б вже звикнути за ці роки.

Фелікс знову почув шорох в квартирі. Він вже не витримує. Ще посивіє раніше, ніж треба.
Хлопець вирішив, що на кілька тижнів поїде до батьків. Він зібрав речі, але вони через раз кудись зникали. То нема якоїсь сумки, то нема паспорта(бо батьки живуть в іншому місті), то ще якась пропажа.
Одного разу вночі Фелікс прокинувся від різних дивних звуків, ніби їх створювали не люди.
-Та досить ВЖЕ! - хлопець підірвався з місця.
Ці звуки доходили від сусідів.
-Досить! - він стукав їм в стінку, але звуки не припинялися.
Він пішов до них під двері і почав стукати.
До нього вийшов сусід з іншої квартири.
-Йди спи! Чого тут стукаєш?
-Вони заважають мені спати.
-Хто? Власники цієї квартири померли давно, квартиру не викупили. Йди спи!
-Що? - Лі озирнувся.

Фелікс пішов в свою квартиру.
-Що тут діється?
Він одягнувся і вийшов з квартири. Він не міг вже в ній просто знаходитись. Ще трохи і він збожеволіє.
З тієї квартири померлих власників він знову почув незрозумілі звуки. Лі підійшов до дверей, вони були зачиненими. Звуки за дверима стали ще гучнішими, від чого хлопець здригнувся. Він відійшов від тих дверей і побачив того самого хлопця біля дверей на виході.
-Ей!
Хлопець пішов на вихід, Фелікс за ним. Він йшов прямо за тим хлопцем. Спочатку вниз по сходах, потім довгим коридором в кінці якого був ліфт. Фелікс опинився сам не знає де і виходу звідси нема або він його не бачить. Лі хотів повернутися назад, але позаду стіна. Залишається одна дорога - прямо. Він заходить в ліфт напрямок якого тільки вгору. Ліфт привів його в різнокольорову кімнату без дверей, але з одним великим вікном. Виходу звідси теж нема.
"Це все схоже просто на сон. Я зараз прокинусь і все буде добре", - заспокоював себе Лі.
Фелікс відчув чуже дихання позаду себе.
-Хочеш бути надзвичайним? - прошепотів голос.
-Ні, - злякано сказав хлопець.
"Чому я не прокидаюсь?", - злякався Лі.
Фелікс повернувся обличчям до хлопця, але той одразу виштовхнув його з вікна. Останнє, що він пам'ятає - силует, що падав за ним.