Експеримент

ІІ

-А ім'я у мого творця є? - грубо говорив Фелікс.
-Мене звати Хьонджін, якщо тобі від цього стане легше.
Хван клацнув пальцями і його помічники завмерли на місці.
Хьонджін подивився на комп'ютер. Показники Фелікса в нормі, значить так буде й надалі.
Хван спустив Фелікса на землю і відчепив від нього все, що на ньому було. Фелікс вирішив діяти. Він штовхнув Хьонджіна з усієї сили і побіг до виходу. Двері зачинилися прямо перед ним.
-А куди це ти? - голос Хьонджіна лунав прямо зза спини хлопця.
Фелікс повернувся і старався вдарити Хьонджіна, але той постійно ловив його руки. Хван притиснув Лі до дверей.
-Домовимся так: ти не чіпаєш мене, я буду хорошим з тобою. Окей?
-Ні. Це ж ти за мною слідкував! Так? Через тебе я ледь не з'їхав з глузду, - Фелікс старався вирватись з рук Хвана.
-Я перевіряв тебе так. Якщо ти зараз тут, то ти пройшов випробовування.
-Нащо? Що ти зі мною зробив?
-Ну це виясниться з часом.
-Чому я?
-Повір, ти особливий, - відповів Хьонджін.
-Пусти мене! Я заспокоївся.
Хван відпустив Фелікса.

Хьонджін клацнув пальцями і вони перемістилися у якийсь будинок.
-Встановимо правила. Значить так..в лабораторію не заходити, в мою кімнату не заходити, на вулицю не виходити, в підвал не заходити..взагалі, нікуди не заходь без мого дозволу - це перше правило. Друге: не біси мене, не задавай тупих питань, не роби дурниць. Третє, що найголовніше: слухайся мене. Четверте: не чіпай тут нічого без мого дозволу або взагалі не торкайся, - сказав Хьонджін
-А підлоги чи повітря торкатися можна?
-Я ж тебе просив не задавати тупих питань.
-Ти мені сам заборонив все робити. Чого ти злишся?
-Бо ти мене бісиш.
-Не треба було мене викрадати. А тепер терпи, - Лі взяв якусь маленьку вазу в руки і ніби випадково її зачепив. - Ой🤭. Який же я незграба. Зараз все прибиру,-він "випадково" зачепив столик з якого впала ще одна ваза. - Ой. Що ж це я такий неакуратний.
Фелікс нагло дивився на Хвана і нагло усміхався.
Хьонджін штовхнув його на диван.
-Слухай мене сюди, якщо ти ще хоч раз щось таке втнеш, то я..
-То що? Що ти зробиш? Мені вже цікаво стало.
-Я перетворю твоє життя на Пекло.
-Давай! Давай! Можеш вже починати, бо я ніколи не слухатиму тебе, - Фелікс захищався словами, хоч сам трохи боявся.
До Хьонджіна хтось зателефонував і він пішов в іншу кімнату.

Фелікс поки оглянув цю кімнату, сусідню кімнату, ще одну. Він знайшов в кімнату в якій сидів Хьонджіна.
-А де мій телефон? - запитав Лі.
-А нащо він тобі?
-Мені треба ж сказати моїй сім'ї, що мене викрав якийсь дибілоїд, зробив зі мною щось і тримає у себе. 
-Немає потреби.
-Чому це? Ти вже їм сказав. Цікаво, як вони на це відреагували.
-Ніяк, - з хитрою усмішкою сказав Хьонджін.
-Не може бути.
-Може. Вони тебе не знають. Такої людини, як Фелікс Лі, для них ніколи не існувало, як і для всіх твоїх знайомих.
-Я не вірю тобі.
-Хочеш перевірити?
-А ти відпустиш?
-Так. Вийди за двері, з'явишся в Австралії, - Хван вказав на свої двері.

Фелікс не одразу пішов до дверей. Він відчинив двері і побачив світло на яке він пішов. Його справді перенесло в Австралію. Хлопець стояв навпроти будинку його сім'ї. Він спочатку навіть зрадів.
Лі постукав у двері. Йому відчинила Олівія(менша сестра).
-Вам кого?
-Що?
-Вам кого?
Фелікс подивився на сестру, яка просто йому всміхалась, як якомусь незнайомцю. До них вийшла мама Фелікса.
-Хто там, Ліві? - запитала жінка.
-Якийсь хлопець.
-Вам кого?
-Мам, - лише це міг вимовити Фелікс.
-Що?
Жінка справді його не знає.
-Це ж..Вибачте, я помилився адресою.
Фелікс сумно розвернувся і пішов до лавочки. Він сів і ледь не заплакав. Найдорожчі йому люди його не пам'ятають. Мама і дві сестри - це його все, а тепер в нього нічого нема. Він не знає свого батька, як і його сестри. Його батька не пам'ятає навіть їх мама. Вона знає, що він існує, але не може його пригадати.