Експеримент

X

-Що?
-А я тобі дорогий?
Хвилина тиші.
-Так чи ні? - Фелікс подивився на Хьонджіна.
-Так.
-Лише за місяць ти мене полюбив?
-Я швидко звикаю до людей..Спи..
-Надобраніч.

Так, цей місяць пройшов добре. Добре було останні два тижні, бо в перші два тижні вони часто сварилися. Залишається ще п'ять місяців.
Ще один тиждень минув швидко і мирно, але одного дня....

Фелікс гуляв без нагляду Хьонджіна. Вже темно. На вулиці вечір.
-Ей, ти!
Фелікс не звертав уваги.
-Який глухий. Це до тебе.
Лі повернувся.
-Ви до мене?
-Так.
Він роздивився чотирьох невідомих. Вони були в довгих плащах з накинути капюшонами. У темряві він розгледів обличчя одного з них. Цього чоловіка він не знав, але вже боявся. Його обличчя було, немов обпалене вогнем.
-Пройди з нами, - один з них простягнув руку хлопцю.
Фелікс ніби не розумів, що робив і простягнув руку.
-Фелікс, НІ! - до нього швидко підбіг Хван і потягнув Лі за іншу руку на себе.
Фелікс ніби прокинувся від голосу Хьонджіна і забрав руку.
Хьонджіна поглянув на тих невідомих і відступив назад. Він швидко взяв Фелікса за руку і вони швидко пішли. Хьонджін відчуває, що ті чоловіки їх переслідують. Оце вони попали.
-Тікай, за он тим поворотом на ліво ще поверни, там будуть двері, зайди в них і чекай мене.
"Я надіюсь, що виживу", - Хван оглянувся навколо.
-А ти?
-Будь ласка, тікай. Біжи!

Фелікс побіг в вказаному напрямку. Він безпечно дістався будинку. А от що з Хьонджіном? Що то за люди? Чому Хван їх боїться? Чому Хьонджін сказав тікати лише Феліксові? Чому не тікав з ним?
Лі тільки чекав і переживав. Хьонджіна не було годину. Нарешті він повернувся.
-Що з тобою? - кинувся до хлопця Фелікс.
Хьонджін весь в крові і не може нічого взагалі, навіть щось сказати чи порухатись. Він ступив крок і впав на землю.
Фелікс поволочив Хвана в його кімнату. Він обробив всі рани. Він дав йому понюхати нагатирний спирт, але результату не було. Хьонджін навіть не повів носом. Хван заплющив очі і все...
-Хьонджін? Хьонджін, ей..Ей, розплющ очі..Хьонджін.

"-Юмі, - Хьонджін підбіг до неї і обійняв ззаду.
Дівчина повернулась до нього обличчям.
-Тепер ми разом, - він провів своєю рукою по її щоці.
-Ні.
-Що?
-Ще не час.
-Ні, час. Я хочу залишитись тут.
-Ні. Тут тобі не місце. Йди.
-Ні, Юмі.
-Хьонджін, прокинься.."

-Хьонджін, прокинься, - Фелікс вже втратив надію.
Хван чув Лі, але ще нічого не міг. Він розплющив очі і побачив заплаканого Фелікса, але заспокоїти його не міг.
-Ти живий..
Хьонджін довго лежав без контролю над своїм тілом.
Фелікс весь час не відходив від нього. Сидячи, біля Хвана він так і заснув. Прокинувся він посеред ночі, коли відчув на своїх голові пальці Хьонджіна, що гладили його.
-Хьонджін, ти живий. Я такий радий.
Фелікс вискочив на хлопця з обіймами.
-Все добре.
Хьонджін ледь рухався, але теж обійняв хлопця.
-Не плач..
-Я не можу не плакати. А якби ти помер..
-Я не залишу..тебе ніколи..
Вони не скоро заснули.

Ранок

Хьонджін прокинувся від сліпучого світла, що світило йому прямо в очі. Не встиг він розплющити очі, як побачив Фелікса, що закривав штори, щоб Хван міг довше поспати.
-Все добре? Як себе почуваєш?
-Погано. В мене нуль сил.
-Я зараз прийду.
Фелікс вийшов і повернувся з сніданком.
-Тобі треба поїсти.
-Я не можу.
-Треба. Я тебе погодую. Давай, давай, - Лі набрав в ложку трохи супу і підніс до губ Хвана. - За мене...за професора..за мене...ой..
Фелікс витер Хьонджіна серветкою, коли трохи проляв на нього супу. Хван просто дивився на Лі і робив все, що він робив.
-Який молодець, - Фелікс забрав тарілку.
Запанувала тиша.
-Хто то був? - наважився сказати Лі.
-Пожирателі.
-Хто це?
-Вони витягають сили з надприродних людей, такі як я, і беруть сили з сил інших.
-Багато їх?
-Ні, але шкоди від них багато.
-Вони витягнули твої сили?
-Ні. Я легко відбувся.