Експеримент

XIII

-Не знаю чи ти мене чуєш, але я напевно зміню все, як було колись... Ти ж тільки спиш. Правда? Не вічним сном? Я встиг тебе врятувати? Так ти мені й відповісиш. Вже тиждень пройшов. Серце вже трохи б'ється, пульс з'явився..Коли ти прокинешся? Я не можу тебе переховувати... Якщо рахувати, що ти не дихав тиждень, то які висновки робити? Ти ж живий?
І так цілими днями.

Так, Хьонджін врятував Фелікса ще тоді. Тоді коли Фелікса викинули, Хьонджін створив портал і переніс Лі до свої таємної лабораторії. А далі вже чекав пожирателів. Тоді він врятувався від них, бо пообіцяв або когось дуже сильного, або багато таких, як він.

І сьогодні Хван вже переніс Фелікса в його кімнату. Професор не ходить вже давно. Фелікс ніби зник. Вже місяць про нього "нуль" звісток.
Всі рани на тілі хлопця вже зцілились, а він ще спить.
Хьонджін провів рукою по щоці хлопця. Фелікс різко схопив руку хлопця. Він повільно розплющив очі і перевів погляд на Хвана. Хьонджін з радощів обійняв його. Але Феліксові не хотілось його навіть бачити, хоч він і не опирався. Все ж Лі відштовхнув Хьонджіна.
-Щось сталось?
-Ти це серйозно? А щось сталось? Нічого не сталось. Скажи, що то все мені наснилось.
-Ти нічого не розумієш.
-Ой, в тебе одна відповідь на все.
-Вибач. Це важко пояснити.
-Ой, Боже, не починай.
Фелікс старвся піднятись, але все так сильно боліло, що було важко рухатись. Лі стиснув в руках ковдру, коли піднімався. Він ледь встав і міг би впасти, якби Хьонджін його не зловив.
-Хоч все вже відновилось, болі будуть відчуватись, бо ти довго спав, - Хван назад положив Лі на ліжко.
-Скільки?
-Не знаю. Тиждень чи два, може, більше.
-Ти куди?
-Я зараз прийду.
Хьонджін приніс Феліксові поїсти.
-Тобі треба відновити сили.
Хван погодував Лі.
-Дуже все болить?
-Не дуже.
Насправді біль була нестерпною, але що ж Фелікс скаже правду? Він не хоче, щоб Хьонджін переживав і ще ображений на нього. Таки це через нього.
-Я пошукаю щось від болю.

Хьонджін купив якісь знеболювальні. Хто зна чи вони допоможуть. Хоч би трохи зменшити біль.
Зараз він якось постарається пояснити все Феліксові, але ж він такий впертий, що не повірить. Та згодом йому набридне сваритися і він знову помириться з Хьонджіном.

Хван сів біля Фелікса.
-Довго будеш дутися?
-Скільки треба.
-Фелікс, досить. Я не бажаю тобі зла і ніколи не бажав.
-Ага. Тоді нащо вкрав?
-Не починай. Тобі не набридло? - запитав Хьонджін.
-Ні.
-А мені набридло. Я втомився від цього.
-Звикай.
-У нас все було добре. Чого ж ти вимахуєшся?
-У нас все було добре? Так. На підставі того, що ти розгледів в мені Юмі..Інакше ми з тобою не помирилися б, - сказав Фелікс.
-А ти хочеш, щоб я приділяв увагу тобі і не вбачав Юмі? Хочеш, щоб я звернув увагу на тебе?
Хьонджін трохи хитро всміхнувся і подивився на Фелікса.
Фелікс змовчав.
-Ти мене любиш?
-Йди ти!
-Як брата, творця, хлопця?
-Як ідіота, що не дає мені нормально жити.
-Точно любиш, - Хван схилив голову на бік.
-Все йди!

-Дехто звільнився з тієї в'язниці.
-Хто? - Хьонджін вийшов в іншу кімнату.
-А ти як думаєш?
-Невже він?
-Так.
-Ні!
-Так. Якщо він тебе знайде, то забере твою силу.
-І що тоді? Я ж стану нормальною людиною.
-Не станеш, ти помреш, у тебе хвороба.
-Яка?
-Радій поки маєш сили, - і гудок.
-Вибив. От же ж..
Тепер йому точно стало страшно. Він може все втратити.

-Чому ти виходиш, коли до тебе хтось телефонує? Що ти приховуєш?
-Нічого.
-Ви про когось говорили.
Хван мовчав.
-Ти виглядаєш зляканим.
-Від коли ти за мене переживаєш?
-Я не переживаю, я виясняю..це різне..
Хвилина мовчання.
-Ще болить?
-Так.
-Давай я промасажую. Лягай.
-Не треба.
-Лягай!
Фелікс випрямився на ліжку. Хьонджін розстібнув його сорочку і приступив до роботи. Він старався не сильно тиснути, щоб не зробити хлопцю боляче.