Вороже Серце. Душа Токіо. Том 1

-«Не довіряю», бла бла бла

   Хлопець притис дівчину до стіни. Між їхніми обличчями було буквально 3 сантиметра.

—Чому це я повинен тебе переслідувати — провадив білявчик.

—Тобі могло що-завгодно спасти на думку, я ж тебе не знаю

—Не знаєш... — хлопець посміхнувся і відвів погляд.

—Авжеж, тільки вчора з тобою бачились, ти ж навіть не назвався

—Майкі, я Майкі. А ти в нас Женя... Справді за обміном? На цей рік? — білявчик вдивлявся у смарагдові очі шатенки.

—Перестань — дівчина відвела погляд і намагалася відійти від так званого «Майкі», але він перегородив її шлях своєю рукою.

—Коли я щось питаю – відповідай

   Шатенка глибоко вдихнула. «Кого він з себе уявляє?! Якийсь коротун мене так допитує. Він починає бісити!» – і знову матюки.

—Всього-лише до кінця цього навчального року, наші навчальні програми співпадають, хоч і в різних країнах. А що, ти вже не хочеш зі мною прощатись? — неслухняне пасмо волосся впало їй на обличчя, але юнак вмить його забрав і заклав за вухо.

—Думаєш, що я буду за тобою сумувати? А хоча, я ж тебе знаю тільки від вчорашнього вечора, чому б це?

—Гаразд, тоді спробуймо познайомить, якщо тобі так кортить — дівчина трохи присіла і врешті вивільнилася від цього "полону".

   Хлопець та дівчина попрямували у передній двір школи. Газон був недавно скошений, дітлахи бігали кругами, напевне грали в доганялки. Інші учні ж просто стояли на місці чи повільно йшли і розмовляли про якісь важливі для них речі. У дворі, на лавочці, сидів той хлопець з тату на скроні. Коли та двійка підійшла до нього, той одразу ж піднявся.

—Давай вгадаю, вона тебе переслідує — саркастично промовив блондин.

—Кенчику, ні. Виявляється це моя нова однокласниця, за обміном. Ми будемо знайомитись

—Майкі, тобі немає чим зайнятися? — невдоволено закотив очі хлопець.

—Можливо. Так от, Женя, це Доракен — білявчик смикнув головою в сторону цього "Доракена".

—Схоже, тобі подобається вигадувати прізвиська

   Доракен пригнувся і наблизився до обличчя дівчини. Він почав її розглядати.