Вороже Серце. Душа Токіо. Том 1

А світ на місці не стоїть

Раптом двері у палату відчинилися.

-Як самопочуття? - промовив Майкі, що тримав у руках знайомий пакет з випічкою.

-Не погано, галюни бачила, але не смертельно

-Я купив твої улюблені тайякі - хлопець поклав пакет на тумбочку поблизу койки, а сам присунув крісло і сів біля дівчини.

-О-о, а я таке люблю - шатенка припіднялася і взяла той пакет.

-А які галюни?

-Та так, не дуже важливо - вона згадувала слова сестри та старшого Сано.

-Як скажеш, до речі лікар каже, що в тебе нереальна регенерація, та й до того ж після реанімації ти пришла в себе дуже швидко

-Чудесно, то це мене вже завтра випишуть? - зеленоока відкусила шматок тістечка.

-Хтозна, бачу шви наклали - хлопець звернув увагу на 2 металеві скобки, що скріпляли шкіру на чолі, проте це місце було прикрите волоссям.

-Напевне шрам залишиться, поповнить колекцію

-І багато в тебе шрамів?

-Достатньо, колись дізнаєшся історії появи кожного з них - юна леді простягнула юнаку одне тайякі -Будеш?

-Домовились - білявчик взяв те тістечко і надкусив.

Ці двоє ще поговорили про Курокаву, а дівчина намагалася згадати, що трапилось.

-Точно, лікар говорив, що можлива амнезія, то що ти останнє пам'ятаєш?

-Те, що коли мене вдарив Кісакі я впала і знепритомніла

-Ні... Ти піднялась і почала творити неймовірні речі

-Які?

-Піднялася, поки вони падали ти підійшла до них і вирубила Ханму, а ще начебто погрожувала Кісакі

-Я? Серйозно?

-Ну так, потім намагалася дійти до нас і як помираючий лебідь впала до мене на руки, а потім показала фак Ізані і посміхалася

-А це вже більше на мене схоже

-То ти не пам'ятаєш розмови дорогою сюди?

-Нєа, а там було щось важливе?

-Не зовсім, проте якщо справді важливо то ти згадаєш невдовзі

-Гараздечки - тоді у палату увійшов лікар.

-Добрий вечір. Як самопочуття? Я прийшов перевірити пристрої, адже ваша стабільність вражає