Дівчина всілась на диван і її рука наче сама потягнулася за тим папірцем. Шатенка боячись розірвала конверт і дістала лист. Розгортаючи його, юна леді з переживань піднялась і почала суєтитись.
Зеленоока почала читати, але з першого речення перехотіла продовжувати...
-«Шановна Тарновецька...», ого, то я й шановна - вголос читала шатенка -«Вітаємо вас! Програма обміну завершена. Ми задоволені вашими результатами та здобути знаннями у Янопії...», ну звісно, я сама задоволена тим, що протрималась на хороших балах - руки починали трястись і від нетерплячки зеленоока почала повільно намотувати круги по вітальні -«Тому ми запрошуємо вас назад в Україну, вашу батьківщину. У конверті є квиток на літак, рейс вказано...» - юна леді кинула погляд на конверт, що так і лежав на столі, в ньому й справді ще був якийсь синій папірець, який, схоже, вона не помітила нервово зусереджуючись на самому листі -«З повагою директор Л.Я.Блага та міністерство освіти» - зеленоока ще раз очами переглянула лист поки не розплилися букви від сліз, що накопичувались у її очах.
Серце тьохнуло. Дівчина впала на коліна, а по щоках стікали сльози. «Невже це кінець?» Ось так вона розлучиться з друзями, братом? Це її більше дратувало ніж ображало. Хоча так, вона знала, що це повинно статись, але ж не тоді коли все так добре... Шатенка захлинулась у сльозах намагаючись заспокоїтись.
-Ну ні-і, ні! - майже нерозбірливо хлюпала вона.
Страх ніпочому, вона теж скучила за батьківщиною, рідною домівкою, але тут все було теж рідним...
Близько через 20 хвилин такої істерики дівчина змогла заспокоїтись, на цьому й добре. Але руки досі тряслись, серце калатало, дихання було таким важким, таким жадібним... Наче в наступну секунду кисень зникне і всі задихнуться.
Єдине, що спало на думку, дівчині - це подзвонити до брата.
Ось вона шукає в мобільному номер Ханми. Очі починали ще більше пекти, від чого це було ще важче. Але ось, пішов гудок, на екрані написано: Браток:).
-Ало? Сіс, ти як? Чому дзвониш? - одразу закидав питаннями брат, а на фоні було чутно музику.
-Зайнятий? - голос і досі тремтів.
-Треба приїхати? - турбота була відчутною у цій фразі, в самому голосі Сюджі.
-Не відмовлюсь - тремтячим і навіть трохи хриплим голосом відповіла йому сестра.
-Тобі там чогось купити?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вороже Серце. Душа Токіо. Том 1
Подростковая литератураІсторія за аніме «Токійські месники» де з'являється наша героїня, яка спробує побудувати стосунки з учасниками «Токіо Манджі», та чи сприймуть її як належно? читайте щоб дізнатись) Прохання від письменника: якщо вам сподобався розділ - будь ласка, п...
