Вороже Серце. Душа Токіо. Том 1

Хочу поїсти локшини

   Як і пророкував викладач: Майкі не з'являвся на наступних уроках, не відмінно від шатенки.

***

   Дівчина повернулася додому, де на настінному годиннику було зрозуміло: зараз 16:44. Ще повно часу до тієї зустрічі з Білявчиком.
   Вона переодяглася у футболку і спортивні штани. Улюблений одяг і дуже зручний. Взагалі спідниці це те, що вона ненавиділа найбільше. А якщо говорити про сукні... Та зеленоока краще застрелиться ніж одягне таке.
   Дівчина ще розклала деякі речі на полички, аж поки не побачила дещо. Сережки... Вони були срібними у вигляді демона з крилами. Це був атребут їхньої банди. Якщо вже й повернутися до стилю, то аксесуари дівчина любила. Ні, не хрестики якісь. Наприклад об'ємні сережки, вона їх обожнювала. Так, це трохи дивно, спідниці-плаття – фу, а от сережки-підвіски – любов.
Дівчина одягнула ті сережки, що були атребутом її банди, і покрасувалася ними перед дзеркалом. Вона почала настальгувати про свою банду: як вони сформувались; як потрапили в першу бійку; як отримали ці прикраси. Дівчину переповнювали почуття комфорту, але ті люди зараз про неї згадують, напевне, поганими словами. Так, у банді було багато сварок, але вони завжди мирилися, та от не цього разу. Схоже, це кінець «Крилатих демонів»...
   Виявилося, що дівчина прихопила ще декілька таких дрібних прикрас: сережки з метеликами, зміями, зірочками; декілька кілець і підвіски. Так-так, вона по-справжньому обожнює ці прикраси.
   Аж тут, шатенка подумала, що їй би здалось поповнити холодильник, адже вчора вона купила зовсім трохи продуктів, а завтра треба щось їсти. Взагалі зеленоока навіть не знала скільки їй сидіти в цьому Токіо. Так, місто було гарним, але оточення поки змушує тільки бажати кращого.
   Зимові свята пройшли, березень, а отже буде потепління.
   Дівчина не довго думаючи взулась і замкнула квартиру, а після пішла до найближчого продуктового магазину. Так, виявляється туди йти далеченько, проте 15-ти хвилин достатньо, так ще й великими кроками слухаючи рок.

   В супермаркеті дівчина купила продукти, що були їй потрібні, але попри це поблукала між рядами й роздивлялася купу товарів, що бачила вперше. Врешті юна леді поспішила додому. Здається цей похід зайняв більше часу ніж вона думала, адже на годиннику було 18:34. Дівчина швидко розклала продукти і мерщій поспішила на те місце, у парку.

***

   Коли дівчина вже підіймалася по сходинках на холм, вона помітила біляву маківку, це точно той клятий білявчик.