Мій шалений вереск розлякав бідолашних кішок та котів, що спокійно собі спали під під'їздами високоповерхівки. Здається, навіть люди почали невдовлено визирати з вікон будівлі, аби лише побачити бовдурів, які волали о п'ятій годині ранку.
Катерина Сергіївна тяжко зітхнула, люто озираючись на всі боки, а тоді пришвидшилася, мовляв, я її не знаю.
Втім, почувши поблизу неймовірну й до біса атмосферну пісню Cake By The Ocean, я вже просто не могла не пищати від радості.
Нехай вони викличуть поліцію й засудять мій піднесений настрій!
Між іншим, музику було увімкнено доволі тихо, ледь чутно, бо все ж таки Артур мав трохи більше клепки в голові, аніж інші в нашій компанії.
Я пішла спиною вперед, пританцьовуючи, бо сірий пікап вже був зовсім близько, і навіть бурмотання Катерини Сергіївни, яка шкандибала десь попереду, не могло погасити мій життєрадісний запал.
- Куди ми їдемо!? - закричала, піднявши над головою руки з пакетами та рюкзаком. - На річку! Що ми будемо робити!?
Я похапцем обігнала Катерину-досить-вже-нас-ганьбити, а тоді заспівала:
- Talk to me, baby!
- Дарино, - зашипіла подруга, обводячи поглядом ранкову стоянку біля високоповерхівки. Чорнява панянка увібралася в джинсову спідницю, яка облягала її округлі стегна, й заправила в неї рожеву футболку. А ще вона, як завжди, була невдовлена кількістю ендорфінів у моєму організмі. Однак сьогодні мене це зовсім не хвилювало.
Досвітанкова літня прохолода була краща за будь-яку ранкову каву. Вона огортала мене, додавала енергії та піднесення, незважаючи на те, що, будучи настільки збудженою в очікуванні незабутнього вікенду, я просто-напросто не змогла заснути цієї ночі.
- Let's lose our minds and go fucking crazy!¹ - співала надалі, при цьому ритмічно стрибаючи. Білі кеди ледь не злітали з ніг не в змозі витримати бурі всередині мене.
Мій голос порушував благословенну передсвітанкову тишу, ніби якась дурненька увірвалася до бібліотеки й увімкнула Rammstein.
Ми оминали машину за машиною, допоки сонце поступово підіймалося за обрій, додаючи автівкам та будівлям кольорів й насичуючи траву яскравими зеленими барвами.
Для початку подорожі я вдягла лише величезну - ну просто гігантську - червону футболку, що прикривала зовсім маленькі джинсові шорти.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поцілунок на світанку
RomanceЦей вікенд мусив стати незабутнім, оскільки ми з друзями нарешті закрили сесію та могли дозволити собі відірватися на пляжі. Шестеро таких різних й по-своєму божевільних студентів. Але через одного з них (святі, як я його ненавиділа!) мій відпочинок...
