Вампірська гра

Глава 10. Ревнощі.

Добрий ранок! Новий день, нові новини. Вранці як завжди, я поснідала з сім'єю.  Посварилася з Кевіном, і відправилася з Ліді в інститут. Тільки в інституті я ніяк не очікувала побачити його.
-Привіт. А, що ти тут робиш?
-Привіт, не рада мене бачити? -посміхнувся Чарлі.
-Рада. Тебе звільнили?
-Так. Довели, що це не я. Я нікого не з'їв, та ще кров, яка належить тій дівчині... не на моїй сорочці. Ось так.
-Я вітаю тебе! -я обійняла його, а він мене.
-Кажуть, що ти з Ліді допомогли мені. Дякую вам!
-Та ти що! Я б не покинула тебе у такій ситуації.
-А чому ти впевнена, що я не вампір? Якби це виявилося правдою?
-Ну.. я про це навіть не думала. -я тільки зараз задумалася над цим питанням.
-Зрозуміло. Ще раз дякую. Може.. прогуляємося після пар?
-Я не проти. -я усміхнулася і сіла на своє місце. А він на своє. 

Після пар, ми прогулялися до мого будинку. Він мене, так скажимо, провів додому і я його відправила, бо помітила біля будинку Ліді її та Едварда. Вони про щось говорили. Я відправила Чарлі і підійшла до них. Вони так мило спілкувалися... З його сторони здавалося, що він готовий прямо зараз взяти її за руку і поцілувати. Подружко, ти що вирішила в мене хлопця вібдити? Я втрутилася в розмову.
-Кхм! Привіт! -не знаю з ким саме я привіталася, але більш турбувала мене Ліді.
-Привіт. -відповіли вони мені одночасно, від цього усміхнулися одне одному. Моє обличчя мабуть тоді похмурніло. Я взяла під руку Ліді і повела її в сторону.
-Подружко, це що таке?
-А, що таке?
-Ти фліртуєш з ним!
-Хто, я? Що ти таке кажеш.. як день минув? -вона вирішила зіскочити з розмови?
-Ні, так не піде! Відповідай! Це мій хлпець, взагалі-то!
-З яких то часів? Ти мені нічого не казала..
-Лідія!
-Заспокойся, я не претендую на нього. Він просто підійшов до мене, запитав де ти, і ми почали розмову...
-Більш з ним  не розмовляй, зрозуміла?!
-Ого, яка ревнива...Боже, допожи! Я взагалі з Кевіном йду у кіно, тому бувайте!
-Ну от і йди! -Ліді пішла, а я підійшла до Едварда, який за нами стежив.
-Привіт ще раз. Про що говорили?
-Ти бідну дівчину ледве не вбила..- промовив він.
-Чого це? Просто...а що ти думав? Ви з нею тут стояли і.. розмовляли.
-Що не скажеш про тебе, так?
-А, що про мене?
-Он тільки-но з якимось йшла.  Іце для тебе нормально.
-Це Чарлі. Його випустили. Він не винен, так як я і знала.
-Ну молодець! Але не обов'язково йти з ним під ручку. -це все були слова ревнощів, але він так грамотно приховує свої емоції, що я не можу до кінця зрозуміти.
-А ти ревнуєш?
-Дивлячись у якій формі...
-Тобто?
-Є різні рефнощі. Почну з простих. Ревнощі до друга, подруги, партнера, коханої, нареченої, дружини. І закінчу складними : адекватні, благородні, патологічні.
-А я знаю, що коли людина ревнує, це низька самооцінка.
-Диви яка розумна! -він почав посміхатися. Я дивилася прямо йому у вічі, шукаючи відповіді.
-Ну?
-Не знаю як, я.. а ось ти мене точно! Бідна Ліді.. -я посміхнулася і відійшла від нього.
-Ти не хочеш говорити. Добре. Тоді скажи, чому прийшов? 
-Ну по-перше погуляти, поговорити. Але після такої розмови.. я піду.
-Але чому? -я відчула себе винною. -Я винна?
-Ні, що ти. Ми просто краще зустрінемося завтра, обдумавши відповідь на наші поставлені запитання одне одному.
-Добре тоді... бувай!
-Бувай.