Вампірська гра

Глава 22. Задля онучки...

Мої дні перетворилися в ніщо... день чи ніч? я не знала. Я хочу ізоляції.. ізоляції від цих людей, від всього світу. Ненавиджу всіх. Особливо тата. Він закрив мене в кімнаті. І я втратила все. І коханого, і інститут, і друзів. 

Я сиділа на підвіконі і про все це думала. Але тут до мене зайшла Ліді. 

-Елізабет?

Я підбігла і сильно її обійняла. А вона мене. Мені стало так добре, відчувши рідну людину.

-Як ти?

-Погано, Ліді... мами немає.. едварда немає.. тато збожеволів... тільки ти в мене є!

-А де Кевін?

-Не знаю. Мене закрили тут. Як ти зайшла, до речі?

-Твій тато мене покликав. Ти ж вже тут тиждень сидиш!

-Я не можу більше так, -я сильно заплакала, -чому воно все так? В чому я винна?

-Не плач, Елізабет, рідненька моя... тихо. -вона посадила мене на ліжко і пробувала заспокоїти.

-Ліді, я ж не хотіла нічого поганого... я мріяла тільки про щасливу родину... але.. тато вбив маму... він забрав у мене Едварда...закрив тут. Все забрав!

-Тихо. Тихо! -я плакала у неї на грудях.

-Як все тяжко.... я не можу більш так... і не хочу!!

-Заспокойся! Що це таке?Тільки скажи мені, як я можу допомогти тобі?

-Можеш. -я почала заспокоюватися. В мене був дуже хитрий план.

-Як?

-Я... хочу піти до Едварда.

-Хм.. як? Ти геть збожеволіла тут!

-Ти мені допоможеш в цьому!

-Та як? Охорона внизу з твоїм татом. Він тебе не відпустить нікуди! Навіть з Кевіном! Та навіть з охороною! Чим я поможу?

-Роздягайся!

Джейк і Джордж внизу розбирають новий план, як знищити вампірів.

-Проста отрута на цього вампрічика не подіє. Стріла не для нього. Тут треба щось розумінше!

-Слухай, а якщо підіслати людину туди? Нехай все винюхує. А потім з тилу нападемо!

-Розумна ідея! О, Ліді?

-Угу. -промовила дівчина, яка наділа капюшон на голову.

-Доню, ти вже йдеш? 

-Угу.

-Гаразд. Я скоро теж прийду. -дівчина вийшла. 

-Якась вона дивна. -запідозрив Джейк.