Werewolf and wizard

🐺❤️🧙

Мінхо чарівник, тому зараз, сидячи в м'якому кріслі, він читав книгу з заклинаннями, магічними колами та іншим. Йому пощастило мати хорошу пам'ять, тому запам'ятати все в цій книзі Лі було не важко. Дочитавши Мінхо вирішив прогулятися, бо занадто довго він сидить в хаті.

Лі вже гуляв не менше години, насолоджуючись запахами та звуками природи. Прямуючи додому, він несподівано почув скуління і пішов за цим звуком. На місці, чарівник побачив маленького вовченя, але зрозумів, що це перевертень, за маною навколо його тіла. Взявши того на руки, Мінхо поніс перевертня в хату.

Знявши з себе накидку, чарівник поніс його до себе в кімнату та поклав на канапу. Оглянувши перевертня, Мінхо, не побачивши поранень, припустив, що його просто викинули, і це злило. Він вийшов із спальні та пішов у кімнату для читання, з полиць взяв книги, які вже прочитав, та відніс їх у свою бібліотеку (так, Мінхо крутий, бо має свою власну бібліотеку). Трішки походивши по ній, чарівник взяв декілька книг та відніс на пусті полиці. Потім Лі вирішив приготувати щось поїсти та пішов на кухню. Поки чарівник готував, він почув шурхіт за спиною, повернувши голову, побачив перевертня, якого сьогодні знайшов.

— Їсти хочеш? — запитав Мінхо, на що той кивнув.

Поївши, вони попрямували до кімнати чарівника. Лі сів на ліжко, а перевертень перед ним.

— Я поставлю тобі декілька питань. Добре? — перевертень кивнув. — Ти хочеш залишитися тут жити на деякий час? — він знову кивнув. — Чи є в тебе ім'я? — похитавши головою, перевертень дав зрозуміти, що в нього немає імені. — Тоді тобі потрібно дати його, — чарівник замислився над цим, та через кілька секунд він клацнув пальцями, через що перевертень здригнувся. — Як тобі Чан? — той оживився і почав бігати по кімнаті і гавкати. — О, тобі сподобалось? — нащо перевертень ще раз гавкнув, від радості виляючи хвостом, викликаючи усмішку в чарівника.

***
Приблизно через рік після того, як Мінхо прихистив перевертня

На прогулянках із Чаном (які були стабільно три рази на тиждень) з чарівником ходило вже не маленьке вовченя, а дорослий вовк, який встиг вирости за ці місяці проживання в хаті Лі. Мінхо замислився над тим, коли може статися перше перетворення Чана в людину, бо в кожного перевертня це відбувається в різний проміжок часу і симптоми або поведінка можуть бути різні. Але вирішив потім про це дізнатися. Знявши накидку, Лі погладив Чана та попрямував на кухню, а той пішов за ним. Поївши та нагодувавши перевертня, чарівник пішов у кімнату для читання, аби поповнити свої знання. Поки Мінхо робив свої справи, Чан грався з м'ячем, який подарував йому Лі, щоб тому не було нудно, коли чарівник залишає його самого вдома, йдучи за новими книгами чи за продуктами. Чан звичайно клепку має, якщо хоче гасати не буде робити це в хаті, а просто підходить до Мінхо, даючи зрозуміти, що хоче побігати, і той відчиняє йому двері.