Зміни, які приходять з розумінням

Частина 25

- Стій! Стояти! Нотте, зупинись! -
крикнув Малфой, але це подіяло.

- Ну що ще? - роздратовано сказав Тео.

- Я... я не розумію. Чому ти так з нею поступив? Ти ж її любиш... Чи все це було грою? Ти просто грався з нею, як із лялькою?

- Маааалфой, - розтягнув ніби смакуючи Теодор, - невже я настільки поганий? Вона мені дійсно подобається. Я скажу тобі навіть більше. Все те, що я їй наговорив - це фора тобі. Не бреши мені про те, що вона тобі не подобається або вона - огидна бруднокровка. Я як і ти, думаю про неї. Однак, є одне але. Я ніколи не віддам її тобі. Так, зараз я монстр у її очах. Але... це не на довго. Тямиш? Плюс, у мене є козир. Мій батько не поклонник чистоти крові, як твій. Так, він смерте жер. Але Нотти завжди здобувають все найкраще. Будь це слава, предмет чи людина, - сказав Тео і усміхнувшись пішов у Великий Зал.

- Побачимо, - сказав Драко і пішов у сторону Башні Старост.

***

- Грейнджер! Ти тут? - прокричав Драко коли зайшов у Башню Старост.

- Малфой? Нащо тобі Герміона? - сказав Рон.

- Візлі! Ти бачив її? - сказав Малфой і внього в очах загорілась іскра надії.

- Повторю запитання. Нащо тобі Герміона? - сказав насторожливо Рон.

- Потрібно поговорити. А, що, Візлі, переживаєш? Не бійся, не відберу твою бруднокровку, - сказав несмішливо Драко останнє.

- Ахх ти, ти по-поха-поган-поганий слис-слизень! - сказав розлючено та затинаючись явно випивший з перебором, Рон, - та ти... ти і міс-мізин-мізинця її не вартий!

- Серйозно, Візлі? Я надіявся на щось оригінальніше. Але... як хочеш, - сказав Драко і пішов із вітальні.

« - Вітальня Старост, туалет Плаксивої Мірти, Астрономічна Башня... всюди її нема. Прокляття! Де ж вона може бути?! Лишається тільки Ванна Старост, де можна побути на самоті...» - подумав Драко Малфой і пішов туди.

----------------------------------------------------
Перепрошую за таку довгу неактивність💔