Зміни, які приходять з розумінням

Частина 32

- Я? Та нічого такого. Просто те, що ти не хочеш водитись з бруднокровкою. А я наївна подумала було... Але нічого, сама винна, - сказала одягнена грифіндорка і підходячи до хлопця, відштовхнула його, відкрила двері та пішла.

- Твою ж мать! - крикнув Драко і захлопнув двері. Він зайшов у ванну, де в останнє вона була. Але було дещо, що заставило його посміхнутися. Її паличка... Без неї вона не пробуде довго, а отже повернеться.

Але коли він прислухався, то почув, що вілчиняється портрет і в нього начебто хтось заходить.

- Герміона?! Ти чому не на вечірці? - почувся веселий голос Фреда Візлі.

- Я дуже змучена, я не хочу, - сказала дівчина.

,,- Ну звісно змучилась! Ми ж тільки що переспали! - подумав Драко, ставши як найблище до дверей, щоб усе чути."

- Слухай, там Гаррі переживає, що тебе немає...

- Фреде, я не хочу, скажи Гаррі, що зі мною все в порядку, я просто хочу відпочити. І взагалі, чому ти тут? - сказала дівчина і важко видихнула.

- Ей! Я Джордж, а не Фред. І ти ще смієш називатись нашою подругою? - сказав хлопець, намагаючись розрядити обстановку!

- А от і не правда! Ти Фред, Джордж мене називає по прізвищу!

- Хммм, цікаво, то ти така уважна в нас!

- Так! Я думаю на два кроки вперед...

- Цікаво, а це ти знала? - сказав Фред і кинувся її лоскотати.

- Хахахахаха! Фред припини!

А тим часом терпіння Драко набиралось. Його самолюбство і бажання власності не витримувало того факту, що хтось із хлопців міг викликати в ній якісь відчуття. Він давно для себе зрозумів, що Герміона його і він буде боротись за неї до останнього. Він ні кому не дасть фори. Будь це Нотт, Візлі, Поттер чи будь-хто інший. Але стоп. Невже Візлі не побачив відмітин у неї на шиї? Чи? Ах ти ж стерво. Що, думала така розумна і чарами краси замаскувала мої відмітки? Дивись не задушись від радості.

А поки у вітальні почалась знову розмова і вщух сміх.

- Ну так що, ідеш? - почався голос Візлі.

- Фреде, вибач, але я дійсно змучилась, - сказала Герміона і сумно посміхнулась.

- Ееей, мала, ти чого? - запитав Фред Герміону.

- Та нічого, день важкий, - сказала дівчина, але з її очей потекла сльозинка.

- Нунуну, що сталось? Якщо не хочеш говорити то кивни головою, - дівчина кивнула, - гаразд іди сюди.

Як тільки слизеринець це почув, то вирішив тихо відкрити двері і подивитись що ж там сталось. Коли він побачив, то в нього очі не добре загорілись. Візлі обнімав його Герміону.

Він тихо спустився і підійшов.

- Що Візлі? ЗДжонсон не вийшло, так ти з Грейнджер пробуєш? - сказав Малфой.

- Боже Великий! - крикнула дівчина підскочивши на місці від несподіванки.

- Грейнджер, не потрібно мене так часто боготворити. Сьогодні ти вже мене так називала, - сказав двозначно Драко.

- Мрій! Закрий свого рота і йди куди йшов, - прошипів Фред, а потім сказав до Герміони, - ти приєднуйся якщо хочеш. До тебе потім Ентоні Голдштей зайде, щоб тебе цей змій не з'їв.

- Це...

- Блондин-напівкровка із Рейвенкло, - сказав Фред.

- Я знаю, він... мій друг, - сказала дівчина червоніючи, адже на третьому курсі він їй подобався і в них було щось типу відносин.

- Оу, ага, ну... добре, бувай! -сказав він.