Події відбуваються на 4 курсі. Герміона стає старостою школи як і Малфой(надіюсь це ок, але якщо Вам більше подобається Мелфой, то пишіть у коментарях). І я вирішила, що буде краще, якщо їм тут буде по 17, а то їхні дії дещо не правильні для їхнього...
- АААААА! ДРАКО, МАТЬ ТВОЮ, МАЛФОЙ! ПУСТИ МЕНЕ! АААААА! - верещала Герміона. Але Малфой і на це знайшов раду. Він просто взяв... І поцілував її. І це справді подіяло.
- Пущу, але не кричи так, - сказав він трохи хрипло. Він її таки не опустив, а й дальше ніс, - слухай... ти чого така легенька, тебе, що твої дружки не годують?
- Ха ха Малфой, дуже смішно, -скаазала дівчина, але вже не пручалась.
- Ну, велкам, так сказати! - сказав Драко. Дівчина аж ахнула. Ця кімната складалась наче з двох.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Перша частина не виглядала як звичайна кімната. Таке враження, що можливо це була кімната Драко, тільки перенесена із Малфой-Менора. Чого не скажеш про іншу частину.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Оця дійсно виглядала як звичайна.
- Ааа... як так? У тебе є наче 2 кімнати. Чи одна з них чиясь інша? Тобто...
- Ні, Грейнджер, це повністю моя кімната, а дві їх тут, бо... Чесно я і сам не знаю. Але можна зробити так! - сказав він, потім змахнув паличкою і перша частина, більш гарніша зникла! - я так роблю, коли хтось приходить.
- Ооо, зрозуміло. То що ми будемо робити? - запитала дівчина і старалась не зачервоніти.
- Ну... Ти можеш підійти до мене, не бійся, я можливо не кусаюсь. Але це лише можливо. А потім... Потім, щось придумаємо.
- Гаразд, - сказала грифіндорка і підійшли до слизеринця.
- Якщо хочеш я можу тебе не чіпати, - сказав він і потім прошепотів ій на вухо, - Але ж ти цього не хочеш, правда?
- Поцілуй... - сказала вона ледь чутно і рясно червоніючи.
- Що?
- Поцілуй. - сказала вона вже трішки чіткіше.
Тоді він охопив руками її талію і ніжно поцілував.
- Можна, ми не будемо продовжувати те, що почалось у ванній. Мені дуже соромно, що я...
- Грейнджер, не треба. Якщо не хочеш не треба. Давай просто підемо до ліжка. Я не торкнусь тебе, якщо не захочеш. Але й не відпущу до ранку, - сказав він лукаво посміхаючись.
