Сонце, ти мій(В Процесі🖤)

відчуттям...свободи?

Х- по особистим причинам.
М- щось цікаве? Ну ладно я спати.
Х- ок давай
Кінець дзвінка. Потім Хенджин пішов в свою кімнату та ліг спати. Вони проспали до 12 дня. Першим встав Фелікс. Він потягнувся та пішов обдивлятися дім. Він був великий та просторий. Пройшовши всі кімнати він наблизився до останньої чорної двері. Відкривши хлопець побачив як старший солодко спить. Він підійшов до ліжка та сівши на коліна почав роздивлятися Джинні. Високий, з широкими плечима хлопець, чорноволосий, з темними як ніч очима в яких можна потонути. А лише своєю посмішкою може зачарувати кожного. Він дивився так десь хвилин 8 поки не почув як хтось схопив його за руку яка лежала на ліжку. Це був старший. Він не спав відтоді як Ліксі зайшов в кімнату.
Х- чому дивишся?
Ф- милуюсь) ніжно промовив хлопець.
Х- вже не боїшся?
Ф- а смисл? Якось байдуже це прозвучало.
Х- що?
Ф- а яким в цьому смисл? Я навіть... тут він щось задумався- радий.
Х- чому? Говорив старший вставаючи з ліжка.
Ф-.....) Він встав з колін та сівши на ліжко закотив рукави. Джину стало жалко хлопця.
Ф- я думаю, хоть ти такого робити не будеш? Говорив з якимось відчуттям.... свободи? та хто знає що буде далі, тому ще трішки страшно за свої слова. Та втрачати нічого.
Х- звісно ж ні! Викрикнув не дуже голосно він. Вставши з ліжка він пішов в ванну яка була в нього в кімнаті. Хлопець помив руки та вмився. Потім він направився до дверей. Навіщо? думав молодший. Хван вийшов та за хвилин 2 повернувся з аптечкою. Сівши біля Лікса він почав обробляти рани. Спирт трішки пік, але він звик... звик до болі... й до фізичної.... і моральної.

Весь цей час поки Хван щось робив він оглядав його кімнату. Ліжко двоспальне, притиснуте до стіни під кутом 90*. Навпроти ліжка, лежачи можна побачити стіл, він довгий від початку до кінця стіни. Зверху світодіодна лента, з боку полички забиті якимись документами. Маленька тумбочка біля ліжка, стіни білі, всі меблі сірі. Все це розбавляють картини та велике панорамне вікно. Картини, здається власної роботи, бо збоку стояв мольберт та краски.

Повернемось до хлопців. Старший почав обробляти руки.
Х- хто це так?
Ф- мачуха і отчим...
Х- а рід...) Не договорив Джин як його перебили.
Ф- загинули) старався говорити він без емоцій.
Х- як?
Ф- мати- аварія, тато не витримав- повісився.)Сумно говорити
Х- коли? Старався говорити він так щоб не зачинити за живе.
Ф- 12 рік мені 6. Старший побачив як сльозина  капнула руку, вирішив перевести тему.
Х- а зараз скільки?
Ф- 17, піду в 11 клас.
Х- хм я теж, ток мені 18. Фелікс підняв вже голову та дивився на Джина.
Ф- так ми ровесники. Хоть чомусь зрадів він.- але чому ти вже є головою компанії?
Х- просто в нас це спадщина. Мене з малих літ навчали бізнесу та боротьби щоб  в 18 перейняти все. Щось йому підказувало що йому можна довіряти. Щось з  лівої сторони між грудьми.
Ф- тобі мабуть важко.
Х- та не дуже. Я теж піду в 11 клас з 1 вересня. Так як ти тепер житимеш зі мною підем разом. Зраді він.
Ф- чому це я житиму з тобою?
Х- а що повернешся туда чи зі мною?
Ф- ех, а ти мене точно не вб'єш?
Х- ще раз заговориш про смерть то да) "угрожав" він (то по приколу)
Ф- ой всьо, а як тебе хоть звати?
Х- Хьонджин, Хван Хьонджин.
Ф- Фелікс, Лі Фелікс. Приємно познайомитись
Х- взаємно) вони пожали один одному руки якраз тоді Хьон і закінчив обробляти руки Лікса.
Ф- дякую.
Х- не має за що.

Хоть і знайому вони лише ніч, та щось обом підказує що йому можна довіряти... щось з лівої сторони між грудьми.