Ви питаєте чому я так себе поводжу, «вчителю»?

Розділ IX / прошепотів "люблю"

- Хан Джісон збирається в торговий центр разом зі своїм коханням? Може це побачення замасковане "допомогою" ?  - запитав Фелікс у друга. На його обличчі красувалася усмішка, яка бентежила Хана. Зараз хлопці були у кафешці біля дому Лікса. Чекали Хьонджіна , підлітки збиралися вчитися разом та просто весело провести час.

- Та ні, не думаю. Навіщо йому брехати так?-Джісон не дуже вірив у таке. Але все ж надія була.- Весілля це дуже важлива подія, якщо його справді запросили, то я буду радий допомогти.

- Добре, як скажеш. Ходімо замовимо щось поки Хьонджін не прийшов, а то чекаючи на нього ще більше зголодніємо. - сказав Фелікс. Вони замовили собі десерти, мілкшейк та каву. Коли прийшов найстарший з них, хлопці чудово провели час та розійшлися по домівках.

Голова Хана була заповнена думками про Мінхо. Він був радий, що той запросив його, може й не на побачення, але вони проведуть час разом поза межами їх ролей, репетитора та учня, це дуже важливо для обох. Можливо завдяки цій прогулянці, парубки зблизяться ще більше. Так думав Джісон, і сподівався, що не прогадав.

Настав день ікс. Сьогодні Хан Джісон буде допомагати Лі Мінхо. Хані був бадьорим і для того, щоб показати Мінхо те, що на нього можна покластися при виборі гарного одягу, одягнувся у джинси, рубашку, та поверх одягнув піджак. На вулиці було прохолодно, тому верх був чудовим . Взув чорні конверси та пішов на зупинку.

Мінхо чекав Хана біля торгового центру , хоч грошей у нього було небагато, він не хотів показатися Джісону якимось не таким, тому вирішив , що краще закупитися тут, ніж у звичайних магазинах. Одягнувся він по-простому, але зі смаком. Чекавши Хана, старший дуже хвилювався, бо остання їхня зустріч була дуже... напруженою, він соромиться. Простояв він біля ТЦ не довго, хвилин 5-7, а тоді зустрів Джісона. Йому сподобалося як виглядає молодший, бачив, що той теж збентежений. Але для покращення атмосфери привітався та запитав:

- Привіт, Хані! Ти доволі рано приїхав, не хочеш кудись сходити перед тим, як підемо підбирати костюм?

- Ой, та ти теж, невже спеціально раніше приїхав? Ха-ха-ха, так, давай сходимо випити кави? А то щось я зранку випив , але очі досі хочуть спати.

- Так, ходімо.
Вони пішли всередину тц, там було багато закладів, де можна купити щось попити та перекусити. Хан замовив американо з молоком , а Лі зелений чай із мелісою.  Також замовили два шматочка вишневого чізкейку. Сиділи вони там недовго, максимум 20 хвилин. Походили по різних магазинах одягу, в деяких були дуже високі ціни, а в деяких звичайні середні. Хан дійсно дуже допомагав  Мінхо, підбираючи костюми.

Старшому подобалося так просто проводити час разом. Все ж таки Лі обрав наряд, йому він дуже личив. Проводячи разом час , хлопці не звертали уваги на всіх інших , їм було весело. Вони ходили в різні магазини і Хан теж підібрав собі деякі речі.
Час було вже розходитися, бо стукнула  восьма година вечора. Їхати Мінхо додому не дуже хотілося, він хотів побути поруч з Хані ще. Через це його обличчя мало сумний вигляд. Джісон відчував теж саме, тому вирішив ризикнути та...

- Гей, Мінхо хьон. Хочеш побути ще разом? - його обличчя було червоним, мов помідор. - давай підемо до мене в гості, залишишся на ніч? - голова гуділа від хвилювання, Хані перебирав у голові те, що щойно сказав. Він палав від сорому.

- Так, хочу. - тихенько сказав Лі Мінхо, він опустив голову, тому Джісон не зміг роздивитися його вираз. - ходімо до тебе...

Таким чином  хлопці доїхали до дому Хана. Пані Джійон була здивована гостю, бо то був не Фелікс і не Хьонджін, але вона прийняла його з теплом.

- Ходімо до кімнати, треба перевдягтися та помитися. - тихенько вимовив Хан і вони з Мінхо мовчки пішли на другий поверх. Обидва хлопця були збентежені. Атмосфера була досить напруженою,ніхто не знав, що і як казати. Як тільки но вони зайшли до кімнати і двері закрилися Хан сказав:

- Я люблю тебе , Мінхо хьон.... А ти мене? Я тобі подобаюся? - молодший дивився прямо в очі. Лі мовчки дивився на Хана та через декілька секунд прошепотів "люблю" . Після цих слів Хан підійшов до старшого та обережно поцілував у губи. Це було ніжно та швиденько. Як тільки молодший припинив, Мінхо обійняв Хана та поцілував у щічку поступово підбираючись до вуст, які були приємними на смак, і від яких неможливо відірватися, але Джісон перший відірвався.

- Все хьон, давай дуй в душ , а потім я. Будемо лягати спати. - усміхаючись сказав Хані.

- Так, ти правий, вже час лягати...
Хлопці по черзі помилися та лягли до Хана в ліжко, разом. Вони трохи соромилися, але Мінхо вирішив обійняти Джісона. Йому було необхідно це зробити, у хлопця була тактильна недостача.

- Ти не проти? -шепотів на вушко Лі.

- Ні...  Це приємно. - усміхнувся молодший. -Давай спати, на добраніч.

- На добраніч.

Обом наснилися чудові сни, а на ранок вони прокинулися в обіймах один одного, тому день почався чудово.