Ви питаєте чому я так себе поводжу, «вчителю»?

Розділ ІІІ / Чайові на пам'ять

// У цьому розділі буде початок історії зі сторони Лі Мінхо //

- Алло, мам. Привіт, як у вас із батьком справи?

- Привіт, синочку. У нас все чудово, а в тебе, все добре?

- У мене все чудово, так. З університетом все добре, я отримую гарні оцінки... У вас точно все в порядку? - він не міг не хвилюватися.

- Так, не буду ж я тобі брехати. Вибач, ти напевно зараз зайнятий?- голос жінки був занепокоєним.

- Ні-ні, що ти таке кажеш, ви мене не відволікаєте, навпаки, я дуже радий чути ваші голоси... Я скоро приїду в гості, десь через два тижні, так що чекайте на мене.

- Ти впевнений, що треба до нам приїжджати? Якщо не хочеш, то не треба.

- Все добре, якщо щось станеться, обов'язково дзвоніть мені.

- Добре, синочку. Старанно вчися, стань тим, ким хочеш! Ми тебе любимо і підтримаємо.

- Ага... Бувайте. Люблю вас! - сказавши це, хлопець поклав слухавку.

Мінхо говорив по телефону зі своїми батьками, вони живуть недалеко від міста, але часу в Мінхо не дуже багато для того щоб відвідувати батьків часто. Він приїжджає до них раз на місяць, а може й раз на два місяці. Хлопцю треба працювати та вчитися, щоб у майбутньому він міг забезпечити не тільки себе, а ще й батьків. Старший брат зник після того, як потоваришував з поганою компанєю. Хоч вся родини й казала, що було б добре, якщо він припинить спілкуватися з тими людьми, і коли щось станеться вони будуть поруч, він все одно втік і ніхто не знає де його шукати. Він залишив записку, що пошуки марні і він сам повернеться, якщо захоче. Зараз батьки вже старенькі і живуть лише на пенсію та гроші, які заробляє Мінхо. Він каже, що стипендія не мала і відправляє батькам, але він приховує, що на додачу надсилає ще й кошти з підробіток. Йому вистачає на все те, що потрібно людині : їжу, воду та невеличку однокімнатну квартиру. На все це гроші поки що є, але як буде надалі ніхто не знає.

Та ось п'ятниця настала, останній будній день і вихідні настануть, хоча радіти тут немає чому, бо в Мінхо підробіток. Він працює в караоке-барі офіціантом, репетитором з математики та хареографом у дитячій школі танців. Все за розкладом: у вівторок та п'ятницю в караоке, у вихідні в школі , а в понеділок, середу та четвер він дає додаткові заняття. Життя в університеті не таке й солодке, як йому здавалося в школі. Тоді він мріяв про тусовки після пар. Мінхо добре навчався, тому в нього й зараз немає таких вже й проблем з уроками, але він не думав, що життя так сильно його перенавантажить.