Мій захисник Лі Мінхо( Завершенно❗)

//3// Ось , це дорога до щастя

Ми разом з Мінхо зблизились ми ішли їли морозиво шутили сміялись і інше , він мене провів до дому.
- Пака Мінхо , це мій дім , знаю маленький але .
- я розумію, пака до зустрічі.
Я пішов до своєї кімнати і згадав що я не взяв його номеру , Боже точно і як ми зустрінемось я ж переїду .
- О синочку ти вже дома!.
- Так мамуль , так коли ми будемо переїжати ?
- так ось іди Хан збирай свої речі завтра в 10:00 .
- то я в школу не піду
- ні , я вже документи забрала.
- добре я пішов .
- добре а я піду свої речі зкладу .- сказала мама і пішла до кімнати .
А я все думав про того гарного хлопця Мінхо ,
- так хватить - струхгув головою я і пішов склалати речі до валізи .
- Сину ходи їсти - крикнув тато.
за вечірнім столом тато вийшов і розмовляв по роботі .
А я все думав про того хлопця.
А мама мене спитала:
- Хан ти вже зібрав валізи ?
- а що ? Т-так мамо але ще трішки до останньої валізи покласти речі.
- Добре , ти складай все необхідне для тебе ми ж туди переїжаєм жити все-таки .
- Добре мамо - сказав я і подякувавши за вечерю пішов до своєї кімнати.
Я вже запакував всі свої сумки,
І ляг на ліжко відпочити після такого насиченого дня. Але я все думав про нього такого гарного не наче сонце ☀️
Він був правда дуже гарний .
-Так добре Хан забуть про нього всеодно переїжаю звідси .- сказав собі вголос я .
*Настав ранок*
Мене збудила мама і сказала :
- Джисон вставай нам вже пора - та пішла з моєї кімнати.
Я встав і був дуже радий тому , що більш не прийдеться вставати до моєї минулої школи там де мене не любили , не буду бачити більше своїх вчителів і взагалі нічо, стоп а може я поспішив з виводами я ж ще не був в своїй новій школі може там ще гірше.
- Тьху - сплюнув я і сказав
- тані там буде набагато краще ніж тут.
*Хан почав вдіватись і брати свої валізи до таксі яке підвезе їх до вокзалу , Вони заклали валізи і поїхали , Джисону це подобалось їхати , він дістав навушки і почав слухати музику.
Вони доїхали до вокзалу .
І приїхав їх поїзд .
І ми поїхали
- Ось це та дорога до щастя - пробуюнів собі під ніс я .
Пізніше нам було потрібно їхати аж 5 годин до Пусану .
*Хан сів в навушники і почав слухати знову музику і заснув . Пізніше проснувся , поїв , і знову завнув.*
- Сину вставай ми вже під'їжаємо - сказала мама
- що , а скільки годин? Сонно сказав Хан .
- пів п'ятого - відповів тато
- а зрозуміло - сказав я .
Ми забрали наші валізи і пішли до нового будинку , а для мене це був чудесний день .

Пишіть як вам чи сподобалось ?
Якщо сподобається буде прода.
( Це мій перший фф , вибачте якщо щось не так .) Приємного читання!💕

Ну тут ще менше //460// .