ДІВЧИНА В МАСЦІ

7 ГЛАВА

*Лія*

Брати Брейсвел мене просто добивають.Спочатку знущаються,а тепер хочуть допомогти.Смішно...

Я не забирала те що вони принесли і поставили за дверима.Та під вечір у мене знову піднялася температура,тому я вийшла з квартири і взяла ліки які вони залишили.Їжа була на тому ж місці
- Завтра поверну їм це назад.Ну і гроші за ліки теж...Заговорила я до себе.
Випила ліки,та пішла спати бо вранці я маю бути на парах.

6:00 знову будильник,і все як завжди.Душ,одяг,маска та яблуко.Коли я вийшла з під'їзду то побачила машину одного з Брейсвелів...

- Чудово...я швидко повернулася до квартири,взяла гроші за ліки та їжу яку вони придбали і пішла до машини.
Підійшовши ближче я побачила Нікі ,який сидів за кермом з кепкою на обличчі.Напевно він так спав.Я швидко відкрила двері від чого він здригнувся,та сказала

- Ось тут всі продукти які ви купили.Я взяла лише яблуко.
После того як поставила пакети я дістала з кармана 50 баксів і поклала на пасажирське крісло
- Я взяла ліки,тому ось гроші за них.
Далі я швидко закрила двері ,накинула капюшон та пішла в сторону університету
Я почула як Нікі вийшов з машини та почав кричати.
- Лія,сядай я тебе підкину ...
- Іди до біса Нікі. Викрикнула я та показала середній палець

Я чула як він добряче пролаявся та сів в машину...

За 40 хвилин я вже дійшла до універу, та відразу пішла на пару.Всі з ким я розминулася починали перешіптуватися.Ну і нехай,мені вже нічого не страшно.
Прийшовши на першу пару,я сіла за своє місце і раптом з обох боків до мене підсіли.Я повернулася направо і побачила Віла а з другої сторони сидів Браян

- Вам мало місця?
- Привіт Лія,з усмішкою сказав Браян
- Ми посидимо з тобою. Почав говорити Від
- Успіхів. буркнула я,та далі почала слухати викладача.
- Як твоє здоров'я?Запитав Віл
- Чому ти досі в масці,всі бачили твоє гарненьке обличчя,можеш вже не ховатися! Браян почав свою розмову, я вирішила це зупинити і просто встала та пішла з пари.

Ланч...
Супер,я знову сіла на дворі біля дерева,дістала яблуко зняла маску але знову накинула капюшон адже він закривав майже все моє обличчя та почала їсти.Аж раптом мій капюшон падає з моєї голови,коли я повернулася я побачила знову тих клятих братів

- Що?Запитала я швидко одягаючи маску
- Ти не ідеш обідати?
- Лео,може ти трошки осліп,але я вже обідаю!
- Яблуком?
- О ,не такий ти і сліпий.
В мені бушувала злість
- Чому ти повернула продукти?Почав задавати запитання Дені.
- Послухайте,ви можете перестати так себе вести?
- Так це як? Знову запитав Дені
- Нормально,аж занадто нормально.Це дійсно лякає.Ви можете знову не дивитися в мою сторону? Можете навіть знову почати знущатися,але прошу у вас не робіть себе хорошими поряд зі мною,адже ми всі прекрасно знаємо чим це закінчиться!