Мертвонароджене

Багатьох повинен боятися той, кого бояться всі

 — Що ви робите? — сонний Юнгі тре очі, зупинившись у коридорі другого поверху маєтку, і слідкує за прислугою, яка виносить із сусідньої спальні, що наче була кімнатою для гостей, меблі.

— Пан наказав звільнити кімнату, — відповідає йому один із хлопців, і омега, зрозумівши, що більшого від прислуги не дізнається, йде вниз.

Спустившись у вітальню, Юнгі одразу помічає Чонгука, який сидить на дивані. Альфа босий у вільних домашніх штанах і недбало накинутому на плечі кімоно. Його волосся розпущене, повіки прикриті, відчуття, що він спить, але Юнгі переконаний, що Чонгук, як звір, що зачаївся, кожен крок помічає, дихання чує.

— Я думав, ти вже поїхав, — каже омега, затримавшись біля сходів, і Чонгук, піднявши повіки, дивиться на нього. Сонний Юнгі в піжамі та з розтріпаним волоссям — картина, на яку Чонгук хотів би дивитися все життя.

— Уже майже полудень і ти не на роботі, — продовжує омега. — Судячи з твого вигляду, і не збираєшся. Дивовижно.

— Як ти почуваєшся? — піднявшись на ноги, йде до нього Чонгук, і Юнгі, який спершу збирається кинутися назад до спальні, завмирає на місці й затискає пальцями поручні. — Ти багато крутився уві сні, я подумав, тебе щось турбує, — нагинається альфа, якому складно втриматися від спокуси й не торкнутися ніжної шкіри, і попри те, що омега зіщулюється, цілує його в вилиці.

— Чудово почуваюсь, — робить крок назад омега, ніяково уникаючи дотиків. — Краще б одягнувся, — ковзає по напівоголеному тілі, до якого сам усю ніч безсоромно тулився.

Якби в Юнгі запитали, як у нього з Чонгуком, то він відповів би "все складно". Інакше те, що між ними відбувається, назвати не можна. Любові до нього омега, як і раніше, не відчуває, але й неприязнь про себе знати не дає.

— Навіщо звільняють кімнату поруч зі спальнею? — переводить тему.

— Думаю, що з нею зробити, — усміхається альфа. — Я скоро поїду, у мене справи. До речі, через два дні ми з тобою йдемо на вечерю до мого партнера.

— Я не поїду, — намагається обійти його Юнгі, але Кітано простягає руку і, обхопивши його за талію, втискає у сходи.

— Я не питав, чи йдеш ти. Я сказав, ми йдемо, а ти якраз обери собі відповідне вбрання, — говорить м'яко, навіть не хмуриться, як зазвичай, але омега в кожному слові розрізняє наказ. — Мій кравець приїде, і в тебе буде найкрасивіше кімоно. Ця вечеря дуже важлива для мене, і всі будуть з парами. Якщо відмовишся вибирати, я сам оберу вбрання для тебе.