З тисячі своїх розповідей зібрав я пазл
Хоч в них і не сказав ні разу
Те чи любив я фразу
Що сяє полумям душі, коли подібна сказу
Що зводить людей з розуму
Хотілось б слідовати лозунгу
Та тільки я сам собі писака
Пишу без слів в пошуках знака
Але й той мені давно не світить
Зрештою моя ж творчість мені могилу мітить
І я піду не залишив ні вірша, ні повісті, ні казки
Я сотню повторяв і повторю ще раз
Що я не вірю в чудо, не вірю в світ
Я жду кінця часів, жду фабули літ
Проживших мною в оболонці що називав собою
Моя дорога була короткою, але заскладною
Я зламав ноги зі свого фальшстарту
Перепригнувши в навчання інших жити, але не сівши за парту
І не підіймайте варту
Я знаю що я шут, але ж тримаю в кишені карту
