Хоч би на мить впала печаль та з плечей
Де проти окрилених фраз - зковали сотні тисяч мечей
Хоч би на мить стихли крики людей
Де кожний носить личину, лиш би протягнути ще день
Хоч би не гинули люди
Там, де нас немає й не буде
Хоч би не несло життя сіру печаль
Проте не буває такого, на жаль
Хоч би з гнізда злетівшиє птахи
Не бились головою об ґрунт
Хоч би люди - нікчемні комахи
Підняли в собі тихий бунт
І билися за правду неначе в останнє
Жити щоб взрости над собою - таке у людей лиш призваннє
