Бути, не бути, а жити то якось треба
Я проклинав іншодумців що впали неба
І не розібрати, не зібратися
Віддавши себе іншим, як піти й не зламатися
Наче вбивця зірок в статиці
Гра контрастів наче стрічка-синус в математиці
І тут би зібрати зі слів пазл
Та тільки я не вмію, бо не збирав ні разу
А вчитись вже пізно бо с фальшстарту
Почав життя своє поставивши на карту
Та тільки моя ставка не зіграла
Я програв Фортуні, а вона серце забрала
І я давно без нього черствію
Не говорю ні з ким, адже попросту не вмію
Серед людей без полум'я зотлію
Чекаючи в гробу живу надію
