для тебе я просто няв-няв

частина 1

//щоб вам було легше уявляти персонажів: Ксеня — дівчина з сіро-зеленими, часто байдужими очима, довгим русим волоссям та тонкими губами, Діма, Дмитро, Митя — теж зеленоокий, але зі світлим коротким волоссям//
—ну Діііім!
—ні.
—будь ласка!!!
—ні.
—чому ні? я не заважатиму вам!
—тому що ні.
—нічого собі аргумент! тебе не випросиш!
—так, не випросиш.
—ну Митю! мені набридло сидіти вдома. я просто біля вас тихенько собі буду їздити, ви мене навіть не помітите!
—ти мене взагалі слухаєш? він старший за тебе на 5 років, ти не впишешся до нас.
—ти теж старший від мене на 5 років, то може мені піти втопитись у річці глибокій? і не забувай про Елю, їй взагалі 14.
—я тебе не візьму із собою, навіть не проси.
Ксеня страшенно розчарувалася. вона хотіла поїхати з братом та його лругом кататися на велосипедах, але той їй не дозволяв. прийшлося йти на тяжкі жертви.
різко обернувшись, Ксю подибала до своєї кімнати. Діма її терпляче чекав, а коли та вийшла, у нього ледь не відпала щелепа.
—це останні запаси цукерок з України—тихо, повільно, і якось погрозливо говорила Сеня.—я тобі віддаю половину і ще чверть, а ти береш мене із собою на всі ваші прогулянки.
якись ком став у горлі Миті. він хотів відмовити, але цей скарб йому не давав цього робити. Діма міцно стиснув кулаки, збираючи в них усю силу. глибоко вдихнув. видихнув. але все одно протистояти такій спокусі не міг.
—добре—з болем у голосі сказав Дмитро.—тільки будь тихою.
радості Ксені не було меж. вона радісно прибігла з новим пакетом, куди відсипала обіцяну порцію Українських цукерокб після чого сунула її просто в руки брату і побігла до дверей, мимоволі крикнувши:
—я дістану велосипеди!
Митя зітхнув і глянув на скарб, який міцно стискав. це того вартувало.

через деякий час перебування в парку погляд Сені впав на кучерявого хлопця, що йшов у сторону її та її брата.
—хей, Митя!
—накінець-то!
Діма підійшов і потиснув другу руку.
—хто це?—кучерявий вказав на Ксюшу.
—сестра моя молодша. ми домовилися, що вона мені половину і чверть своїх останніх запасів Українських цукерок, а я її беру на кожну прогулянку з собою. пробач, чувак.
—нічого страшного. я Ян—незнайомець простягнув Ксені руку.
—приємно познайомитись, у мене багато форм імен.—дівчина відповіла взаємністю.
—мм, які?
—Оксана, Оксюша, Окся, Ося, Ксюша, Ксюха, Ксю, Ксеня, Сеня.
—ого, і як мені тебе називати?
—я найбільше люблю Сеня.
—гаразд. тоді поїхали?
—поїхали скоріше, бо поки ще Сеня перекаже всі форми своїх імен, ми зовсім нічого не встигнемо.—заскиглив Діма.
всі залізли на велосипеди і поїхали.
—до речі, Сень—раптом відірвався від розмови з Яном Дмитро—ти ще не забула про форму свого імені «Гуцулка Ксеня»?
дівчина засміялася, але у цьому сміху була максимально багато болі.
—якісь ваші приколи, втручатись не буду—перервав їх кучерявий.
—з того дня, як вона розійшлася зі своїм тепер вже колишнім хлопцем Домініком, він приходить до Сені під вікна і співає їй пісню «гуцулка Ксеня».
—ого, це взагалі законно?
—співати гуцулку Ксеню? якщо незаконно, то мене скоро посадять. прощавай, друже—сумно відповів Митя.
—я про те, що він приходить до Сені під вікна. це ж ненормально, чи не так?
—та він і без цього був ненормальним—сумно зітхнула Окся.—просто після того, як я його кинула, став ще гіршим.
—співчуваю—тихо сказав їй Ян, дивлячись на дівчину через плече.
—Ян! перед тобою яма!—раптом крикнула Сеня
хлопець не встиг ще нічого зрозуміти, як його легенько підкинуло в повітрі, але через секунду той вже твердо їхав по землі.
—обережнішим будь, дурник—буркнув Митя.—до речі, памʼятаєш як Адам собі набив татуювання з кленовим листком?
—як про цього дурня забути?
хлопці ще довго розмовляли, щоразу зʼявлялася якась нова тема.

—нарешті я вдома—тихо промимрила Сеня спираючись на стіну.
—завтра знову їдемо—Митя говорив навпаки досить жваво.—ти все ще з нами?
Ксеня швидко закивала головою і посміхнулась.
—аякже! мені дуже сподобалось, але я страшенно замучилась, тому іду до Елі лягати спати.
—гаразд. надобраніч!
—мг...
ледве переставляючи ноги, Сеня пішла до кімнати і впала на ліжко.