для тебе я просто няв-няв

Від авторки

ПЕРЕД ТИМ ЯК ПОЧАТИ АКТИВНО ВАМ ПОВІДОМЛЯЮ ПРО МІЙ ТГ blurzs_kit (В МЕНЕ В БІО Є ПОСИЛАННЯ НА МІЙ ТГК) ТА ФАНФІК СОНЕЧКА КОТИКА КВІТОЧКИ ЛЮБАСІ mashx_00
Що ж...
Пройшло ж стільки часу, скільки, сама не знаю, але місяці 3 точно. Де ж я зникала? Де продовження «для тебе я просто няв-няв»? Де зникла «мабуть, більше ніж співпраця»?
А хто я узагалі в біса така?..
Так, ось так єлєгантно я підводжу вас до теми цього посту (його можна так назвати?)
Раз усе так склалося, що ви стільки раз просили продовження, а у Тернополі іде дощ, значить є мотивація писати це усе.
Я буду відвертою. Продовження мабуть вже не буде. Справа у тому, любасі, що я більше не фанатка Яна.
І ні. Я зараз не почну цю пєсню про те що Ян лайно. Він справді чудовий чувак, його пісні змушують плакати мене зараз після довгої із ним розлуки (пізніше розповім чому, на мою думку, так стається) та і узагалі його творчість все ще бомба пушка ракєта петарда і я була би не проти якби мене на день закрили в пустій кімнаті і крутили там пісні Яна. Просто я тепер не настільки яра його фанатка щоб пищати на ефірах з концерту, непритомніти коли бачу його фотки (не бійтесь, такого не було, це для прикладу) та, зрештою, писати фф про нього.
А тепер до суті. Я бачу, що це, можливо, наша остання зустріч на наступні 4 місяці (лол) тому я неймовірно хотіла би познайомитися із вами після усіх робіт, над якими я працювала днями та ночами, не покладаючи рук, не покладаючи ніг і лобстерів з руками (вони такі ещкере).
Мене звуть Христина. І якщо ви скорочите, то я вас вбʼю. Я не Христя, а Христина. Звісно, є люди які скорочують, але у мене ця ненависть у бік імені почалась відносно недавно і відівчити цих людей буде тяжко, та і вони мабуть не зрозуміють, тому щ цього приводу я спокійна. Але якщо при першому знайомстві ви спитаєте «як мені до тебе звертатись» чи щось в такому роді я вас розцілую.
Продовжимо.
Мені 11 рочків виповнилося недавно, а саме 5 вересня. З цього приводу я теж жоско комплексувала і зараз мабуть теж така проблема, але вже в менших масштабах. Я пишу фанфіки не просто так, адже з моєю «письменницькою діяльністю повʼязане все моє життя загалом.
Почнемо з 6-5 років. Тут все коротенько, адже звідти в мене спогад лише про те, як я лежала і придумувала віршик про скажений дім найбільше шкода, що я його ніде не записала, бо зараз би ридала рікою коли дивилась на те яка я молодець😎😎😎
Далі, десь у 7-8 років я посварилася з братом і написала вірша на цю тему. Це мій офіційно перший вірш. Він зараз десь у сраці світу але я планую його на канікулах пошукати бо це дуже важливо для мене.
І починається перша хвиля «пішло-полетіло». Я писала вірші про україну, я писала вірші і придумувала для них мелодію а потім бігала і всім співала (вибачте всі кому я так робила, тоді у мене був огидний голос). До цих пір в мене зберігся якись вірш який я написала і придумала для нього мелодію (не засуджуйте пліз, я була мала дурна і часто могла робити якісь дурниці але просто не можу не вставити це вірш сюди)