для тебе я просто няв-няв

частина 9

сьогодні Сеня спала міцно. прокинулася вона на цей раз від розмов на кухні. голоси були їй знайомі: її матір, «улюблений» дідусь та «улюблена» бабуся. дівчина тихо полаялась собі під ніс та, привівши себе в порядок, пішла на кухню.
—доброго ранку, сонечко!—усмішка матері повертала Оксану до життя.
—оооййй, доброго ранку, Сенечко!—завела свою пісню бабуся.
—доброго-доброго!—тільки вуса дідуся розвелися у широкій усмішці.
—ну глянь, Петре, яка дівка росте!—пишалася бабуся Галя.
—от тільки росте лише в боках—підправив дідусь.—ну Сеня, ну справді!
Ося закотила очі та сіла біля них.
—Сеня, чуєш мене?—не вгавав Петро.—ти за фігурою слідкуєш?
—так.
—ну-ну, це все просто захист.
—Сенечко, я памʼятаю тебе ще от такою! у тебе тоді талія як сірничок був. а тепер що? розтовстіла ти. а ти, Любо—бабуся трохи погрозливо глянула на свою доньку—не доглянула за малою своєю. ну хто її таку полюбить? дівчинка повинна бути стрункою, а не он, як Сеня.
—як на мене—перервала це Люба—фігура у моєї дочки прекрасна. а навіть якби ні — у вас хіба не вистачає совісті не наголошувати про це?
—ну Любочко, ну як не наголошувати?—усе сварився дідусь.—та поглянь на неї! вона так зовсім одна залишеться з такою фігурою!
—дякую, я краще піду. в мене свої справи є.—Сеня різко підвелася і вже не слухаючи, що їй говорять услід дідусь та бабуся, попрямувала до своєї кімнати.
—дурні. просто дурні.—Ксюша зачинила двері кімнати та глянула на себе.—а що, якщо вони говорять правду?
дівчина підійшла до дзеркала та глянула на себе. як би вона не вигиналася, втягувалась і т.д. її фігура все ще мала для неї паскудний вигляд.
—справді.. чудовим варіантом було би схуднути. починаю з цієї хвилини.
Сеня була доволі рішуча у своїх планах, але те, що хотіла зробити зараз, вона робила досить невпевнено. заховала подалі від себе солодощі та іншу «шкідливу їжу» і витягнула свої ваги.
—46 кг? нууу, не діло це. я дійсно себе розпустила.
хотіла би Окся щось із цим зробити, але згадала, що обіцяла Яну прибігти зранку до нього. хоча і бігти вони вирішила тільки зараз, щоб теж трішки схуднути, якщо так працює.
«гаразд. гірше я все одно не зроблю—Сеня стенула плечима, забралася і побігла до свого друга.»
—Се-е-ня! ти прийшла!—Ян від радості знову обійняв дівчину, і тільки тоді відчув, як та задихалася.—ти чого?
—бігла сюди... просто... фууууууух...—дівчина була страшено змучена і їй однозначно потрібно була би досить багато часу, щоби віддихатись.
—ох, ну шо ти, голова?—після того, як Ян це сказав чистою Українською мовою, Сеня здивовано глянула на нього.
—дядь, ти чого?
—якась рандомна фраза Українською—кучерявий стенув плечима—мій знайомий сказав, що це означає «як справи?»
спочатку дівчина все ще шоковано дивилася на друга, після чого почала тихо хихотіти, і це переросло у сміх.
—Няв-няве, скажу так, твій знайомий точно шарить.
Ян усміхнуся та кивнув.
—аякже. у мене, до речі, є карти, не хочеш зіграти?
—оо, а це я вмію.
вони розклали карти та почали грати.
—і ось так виходить...—Сеня зробила невелику інтригу, після чого кинула останню карту—я перемогла!
дівчина випрямилася (думаю, ви розумієте як це. вона сиділа на колінах, а сидячи так є дві пози: коли ти нижче і коли ти вище. ну я сподіваюся що ви поняли😭😭💥💥💥💥) і простягнула руки вверх:
—юху!
—от чорт!—зітхнув Ян і кинув свої карти.—чому ти вже третій раз підряд перемагаєш?
—нууу, або мені дуже щастить, або це ти нещасливий тюлень—дівчина єхидно усміхнулась.
—ей! я не тюлень!
кучерявий жартома потягнув Сеню за руку, але та ледь не впала на нього. вони опинилися надто близько одне до одного, а їх лиця були буквально в сантиметрі відстані...