для тебе я просто няв-няв

частина 12

сьогодні Сеня прокинулася зовсім ніякою. сил не було, все тіло тремтіло та боліло так, що дівчина не могла підвестись. вона піднімала себе думками про те, що треба до Яна, але сил так і не було. повернувши голову на годинник та простогнала:
—12 дня? Я-я-ян..
тоді рука потягнулася до телефону. на екрані 5 пропущених від Яна.
—ало?
—Сеня! чому ти не відповідала?
—пробач, я проспала...
—що у тебе з голосом?
—ви-ибач, Няв-няв, я сьогодні зовсім без сил, приїхати не зможу..
—так? тоді я приїду.
—отак просто зі зламаною ногою приїдеш?
—так я сьогодні одужав)
—справді?
—звісно! тоді може я все-таки приїду?
—ні, пробач. я навіть з ліжка не можу встати.
—як знаєш. якщо що, я на звʼязку. папа!
—папа, кошенятко моє..
коли хлопець кинув трубку, Сеня знову застогнала.
—що мені роби-и-ити?.. це ж усе через мою голодовку.. зате Ян нічого не запідозрив. головне, щоб він не переймався сильно за мене.
але Ян запідозрив.
—усе складається. у-се скла-да-є-ться. вона зовсім скоро убʼє себе своїм голодом. ні, так діло не піде. я зобовʼязаний зробити з цим щось просто сьогодні. мені все одно, що буде, але я повинний з нею поговорити.

Сені ставало тільки гірше. вона все ще нічого не їла окрім хліба та води. коли матір заходила в кімнату, дівчина з усіх сил корчила щасливу людину, яка просто влаштувала собі відпочинок, але щойно в кімнаті не було нікого окрім самої Сені, вона знову падала носом в подушку, і з її грудей виривалося жалюгідне «Я-я-ян...» яке, ніби-то могло могло щось врятувати. зараз дівчина себе заспокоювала тільки тим, що уявляла, ніби Ян зараз із нею, лежить з нею в обіймах та каже, що все буде добре.
вже був глибокий вечір. Сеня тримала саму себе за руку та якось втішала, втрутившись пустими очима у темний краєвид за вікном. двері раптово відчинилися.
—Сень, нам треба з батьком поїхати в магазин меблів, а Діма їде забирати документи Елі разом із нею. дім на тебе.
—гаразд, ма-а—дівчина знову розтягнула на губах мертву усмішку.
—не рознеси квартиру, доць!—кинула матір вже виходячи з кімнати.
—постараюсь!
коли уже нікого не було вдома, Сеня безсильно підвелася та попрямувала у вбиральню, щоб трішки привести себе в порядок. треба було все-таки щось робити, а не просто лежати, хоча і щось робити було досить тяжко.
пролунав стук у двері.
—я нікого не чекаю, особливо у такому стані—пробурмотіла собі Сеня ідучи до вхідних дверей.
але вона могла посперечатися із собою, коли побачила, хто стоїть у дверях.
—Ян!—із її очей ледь не полилися дрібні сльози, але щоб це приховати, вона просто впала у обійми хлопця.
—я теж радий тебе бачити, але нам треба поговорити про дещо.
це трішки напрягло Сеню, але вона провела хлопця у вітальню.
—і про що ти хотів поговорити?
—про те, що ти вбиваєш себе.

//ось вам і сюрприз — пишу частину поки стою на кордоні + інтрига. як вам? чекаєте нову частину?))//