Крок до мрії

6

-Вибирай, що одягнеш. Є така блуза, а є бомбезна сітка.

-Сітка?

-Чудесний вибір, Чім~і.

-Не називай мене так. Що за сітка?

-Глянь. Створює ілюзію татуювань. Упевнений, на твоєму тілі буде неперевершено виглядати. Накинеш зверху цю чорну курточку і чорні штани. Господи!

-Що таке?

-Та тебе ж викрадуть. Ти такий сексі будеш у цьому, що я вже задихаюся лише від уявлення.

-Припини. Потрібно роботу шукати, у мене в гардеробі немає нічого підходящого.

-Ти можеш звернутися до мене в любий момент.

-А ти що одягнеш?

-Хмм, блакитні джинси, білу футболочку і чорну шкіряну курточку, - задумливо говорить, дістаючи речі.

-Гаразд, думаю, це буде непогано. У тебе гарне тіло. Чим займався? -дивиться на нього зі спини Пак.

-Дякую, проте я б хотів тобі це питання поставити.

-Мені? Бабуся мене колись на танці записала і я ходив, але, коли вона померла, мама відмовилася мене туди возити. Років з п'ять вже не займаюся.

-Мені шкода.

-Не варто. Бабуся завжди про мене піклувалася, хоч старенька вже була і складно їй було.

-Із батьками в тебе ніколи не було нормальних стосунків? Так, щоб мама в тебе розпитувала, що тебе цікавить і тому подібне?

-У нас «сухі» стосунки.

-Гаразд, не будемо псувати настрій. Переодягайся і будемо йти.

-Чімін~і, привіт. Як справи? Я заберу твого друга, а ти розважайся, - бере Техьона за руку і тішить за собою.

-Пак, щоб я тебе не шукав! Нікуди і ні з ким! - кричить йому Те.

-Ммда, клас, - каже сам до себе Чімін і плюхається на вільне крісло.

-Привіт. Здається, тебе щойно залишили самим. Не проти, якщо я складу компанію, - запитує незнайомий альфа і сідає поряд.

-Привіт, не проти. Я Чімін.

-Дуже приємно. Я Хосок, брат Гука.

-Оу. Цікаво, - посміхається омега.

-Я повернувся із закордону, з навчання. Тепер потрібно вирішити деякі питання з документами і зможу вступити до університету.