Бути серцеїдом у фільмі жахів

Розділ 60. Повернення назад

Лі Веньсінь надіслав скриншот до їх чату.

Почувши словосполучення "дитячий будинок", Ван Ді вигукнув: «Дитячі будинки — це страшно. Ви бачили новини про них?»

Су Мінь відповів: «Ні.»

За винятком речей, які його цікавили, він не звертав уваги ні на що інше.

Ван Ді сказав: «Я знав, що ти про це не знаєш. Найкращий учень точно не знає про історії з дитячих будинків. Там відбувалися всілякі надприродні події, і є навіть фотодокази цього. Це жахливо.»

Час від часу на сторінці з'являлися пости з переліком відомих місць з привидами, а також описи цих місць.

Лі Веньсінь сказав: «Вітчизняний фільм, безумовно, не буде таким страшним. Не хвилюйтеся, зрештою, це може бути навіть фальшивка.»

Хоча привиди можуть з'являтися, деякі режисери з радістю знімають так, щоб весь фільм був лише ілюзією або фантазією, створеною через психічну хворобу головного героя.

Ван Ді сказав: «Яким би страшним не був фільм, це всього лише фільм. Як можна перемогти нашого Су Міня?»

Лі Веньсінь: «Так, саме так.»

Отак вони вдвох почали висміювати Су Міня. Бувши в центрі їхньої розмови, Су Мінь не надто замислювався над цим і навіть хотів розсміятися.

Поки Лі Веньсінь та Ван Ді розмовляли, Су Мінь дістав свій телефон і почав шукати фільм "Таємна вечеря".

Оскільки квитки на фільми зазвичай доступні для попереднього замовлення за півмісяця-місяць до виходу в прокат, він вже показувався в програмі для продажу квитків.

Су Мінь спочатку подивився синопсис.

Янь Дзін Цай був покинутий у дитячому будинку в ранньому віці, і він щасливо жив там разом з іншими дітьми. Після того, як його всиновили, він жив цілком нормальним життям.

Через п'ятнадцять років Янь Дзін Цай отримав електронного листа від колишнього директора дитячого будинку. Він вирішив повернутися до дитячого будинку разом зі своєю дівчиною Сю Їсян.

Коли він повернувся до дитячого будинку, він також побачив своїх колишніх друзів. Їм також передзвонив старий директор, і вони спілкувалися до пізньої ночі.

Але наступного дня Янь Дзін Цай зрозумів, що щось не так. У дитячому будинку все ще жили інші діти, і щоночі відбувалися дивні явища.